Виступ Трампа в ООН: що стоїть за заявами про «небачену могутність» США

Американський президент готується представити на Генасамблеї ООН картину, в якій Вашингтон постає головним гарантом стабільності у світі. За інформацією джерел, він говоритиме про поширення миру та врегулювання криз, яких, за його словами, уникали попередники. Основою виступу має стати власна оцінка Трампа щодо міжнародного авторитету Сполучених Штатів.

«Нашу країну знову поважають. Нас поважають як ніколи раніше. Я приходжу на зустрічі, і всі встають», — казав він раніше цього місяця. Втім, така риторика мало нагадує те, як ситуацію бачать партнери Вашингтона. Традиційні союзники, серед них Канада та європейські держави, дедалі частіше діють разом, аби захистити власні інтереси на тлі непередбачуваності американської політики. Показовою є оцінка прем'єр-міністра Канади Марка Карні: «Америка змінилася. Ми не можемо контролювати бурю, що насувається з Вашингтона».

Заяви про всемогутність США розходяться і з фактичним перебігом подій. Військова кампанія проти Ірану триває вже восьмий місяць, хоча спочатку її обіцяли завершити за кілька тижнів. Водночас виснаження запасів ракет-перехоплювачів підриває тезу про абсолютне домінування. Не додають переконливості й соціологічні дані: рівень схвалення діяльності Трампа сягнув рекордно низьких позначок як усередині країни, так і за кордоном.

Для України та її партнерів ця ситуація має цілком практичний вимір. Якщо Вашингтон керується передусім власними матеріальними вигодами й готовністю застосовувати силу, а не сталими союзницькими зобов'язаннями, то розраховувати на передбачувану підтримку стає дедалі ризикованіше. Саме тому європейські країни активніше шукають власні механізми безпеки, а не покладаються виключно на американський протекторат.

Додатковий тиск створюють торговельні протистояння з Китаєм і глобальна економічна нестабільність через зростання цін на енергоносії. Усередині самих США конфлікт влади з медіа теж загострився: після обмеження доступу низці ЗМІ через, за словами Трампа, поширення фейків, провідні редакції влаштували бойкот президенту — тепер його транслюють на телебаченні без звуку.

Отже, виступ на Генасамблеї ООН варто сприймати радше як декларацію намірів, аніж як відображення реального співвідношення сил. Для союзників ключове питання не в тому, що скаже Трамп із трибуни, а в тому, наскільки його слова підкріплені діями — і чи готові вони будувати власну безпеку з огляду на цю невизначеність.