Трамп пропонує перейменувати Ормузьку протоку на свою честь

У соцмережі Truth Social 2 вересня Трамп написав, що оскільки протока «перебуває під контролем США», її варто було б назвати його іменем. Він додав, що, як і сама Америка, цей водний шлях стане «гарячішим», ніж будь-коли. Пропозиція прозвучала на тлі військового протистояння з Іраном, яке триває вже понад пів року.

Ормузька протока — це міжнародний маршрут, що з'єднує Перську та Оманську затоки, і частково проходить через територіальні води Ірану та Оману. Юридично вона не належить жодній державі, тому будь-яке одностороннє перейменування не матиме міжнародного визнання. Проте самі заяви Трампа свідчать про намір подати присутність США у регіоні як факт контролю над ключовою нафтовою артерією світу.

Ще 18 серпня американський лідер опублікував карту із позначенням протоки як «нової території США», а 14 серпня заявив, що після завершення війни планує офіційно оголосити її американською територією. Він також наголошував, що Штати вже встановили блокаду і не пропускатимуть судна без власного дозволу. У відповідь Іран регулярно атакує кораблі, що намагаються пройти без погодження з Тегераном, а США завдають ударів по іранській військовій інфраструктурі.

Конфлікт навколо протоки розпочався наприкінці лютого, коли протоку було заблоковано через війну між США та Іраном, що спричинило різке зростання світових цін на нафту. У червні сторони домовилися про 60-денне перемир'я, і рух відновився, але вже на початку липня бойові дії поновилися, і Тегеран знову оголосив про закриття маршруту. Міністр оборони США Піт Гегсет 13 серпня запевнив, що військові здатні безстроково підтримувати морську блокаду Ірану.

Іранська сторона висуває умови для відкриття протоки: виведення американських військ, припинення вогню, скасування блокади, компенсація збитків і розмороження іранських активів за кордоном. Про це на початку серпня заявив голова Вищої ради національної безпеки Ірану Мохаммад Багер Золгадр.

Отже, ініціатива Трампа щодо перейменування — це радше політичний сигнал, аніж юридична дія. Вона закріплює позицію США про власний контроль над протокою, але фактичне врегулювання залежить від переговорів із Тегераном, які поки що не дали стабільного результату.