Угода щодо Гренландії: США розширюють присутність в Арктиці, але без передачі території

Президент США Дональд Трамп, прем'єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен і прем'єр-міністр Гренландії Єнс-Фредерік Нільсен підписали угоду про посилення безпеки острова. Сталося це 22 вересня в Нью-Йорку, під час Генеральної асамблеї ООН. Документ передбачає розширення американської військової присутності та водночас запроваджує обмеження для країн, які не входять до НАТО, — передусім Росії та Китаю.

Ключове положення угоди — заборона на розміщення військових баз у Гренландії для держав, що не є членами Альянсу. Крім того, запроваджується механізм перевірки інвестицій: вкладення у сфери, чутливі для безпеки США, з боку Росії, Китаю та інших потенційних противників не допускатимуть. Для Вашингтона ж відкривається можливість наростити свою присутність на острові. Зокрема, планується відновити колишню військову базу в Нарсарсуаці на півдні Гренландії та створити новий об'єкт у Местерсвіґу на сході, де нині діє данський військовий пост, який використовує патруль спецсил Sirius. Наразі США мають на острові базу Pituffik Space Base, де служать близько 150 американських військових.

Для жителів Гренландії такий розклад означає подвійний ефект. З одного боку, документ підтверджує право населення самостійно визначати своє політичне майбутнє, включно з можливістю проголосити незалежність. Гренландія залишається автономною територією у складі Королівства Данія, і данська сторона наголошує: суверенітет Копенгагена та право гренландців на самовизначення угода не скасовує. З іншого боку, територія Сполученим Штатам не передається — попри те, що раніше Трамп неодноразово говорив про стратегічну вагу острова для американської безпеки та висловлював намір отримати над ним контроль.

У ширшому контексті йдеться про переформатування контролю над Арктикою. Розширення американської присутності має посилити нагляд за повітряним і морським простором регіону, який дедалі більше перетворюється на зону суперництва великих держав. Угода стала підсумком багатомісячної напруженості між Вашингтоном, Копенгагеном і Гренландією — і пропонує компроміс: безпека під американським контролем, але без зміни кордонів.

Підсумок: для України ця домовленість важлива насамперед як сигнал про те, що Арктика залишається одним із пріоритетів Вашингтона, а отже, конкуренція з Росією та Китаєм за ресурси й логістику півночі лише посилюватиметься.