Україна і Туреччина: новий баланс сил у Чорноморському регіоні після війни

Західні експерти дедалі частіше розглядають післявоєнну Україну не лише як жертву агресії, а як потенційного суб'єкта регіональної безпеки. За оцінками старшого наукового співробітника Інституту Хадсона Джана Касапоглу, симбіоз української адаптивності, виробленої під час бойових дій, та турецьких виробничих потужностей, що відповідають стандартам НАТО, може перетворити армії двох країн на найбільш боєздатні сили в Європі. Це, своєю чергою, закладе основу для нового балансу сил у Чорноморському басейні.

Паралельно з цим у Європі зростає розуміння масштабу виклику з боку Росії. Колишній прем'єр-міністр Польщі Ян Кшиштоф Бєлецький наголошує, що Москва системно вдається до залякування, погрожуючи диверсіями та саботажем у різних країнах ЄС, якщо їй не передадуть контроль над Україною. Уникнення прямої конфронтації він вважає хибним шляхом, що лише заохочує агресора до подальшої ескалації.

Окремим фронтом залишається інформаційна війна, яка активно ведеться в країнах Євросоюзу. Як зазначає колишній посол Італії в Україні П'єр Франческо Дзадзо, російська дезінформація має глибоке коріння в італійському суспільстві. Він прогнозує, що Кремль і надалі поширюватиме наративи про так звану проксі-війну, намагаючись підірвати суспільну підтримку військової допомоги Києву. Останні опитування, за його словами, фіксують, що більшість італійців уже не схвалюють продовження такої підтримки, що створює додаткові виклики для єдності Заходу.

Показовою є й тема екологічних злочинів, які стають частиною майбутніх рахунків до окупанта. Начальник Спеціалізованої екологічної прокуратури Херсонської області Геннадій Знахоренко називає біосферний заповідник «Асканія-Нова» одним із найвідоміших прикладів нищівного впливу російської присутності на довкілля. Триває документування збитків на окупованих територіях, що має стати підґрунтям для притягнення винних до відповідальності у міжнародних інстанціях.