Військовий союз РФ і КНДР: що означає загроза у 30–50 тисяч осіб

Президент України 8 серпня повідомив, що, за даними української розвідки, ухвалено рішення про розміщення в Росії від 30 до 50 тисяч північнокорейських військовослужбовців. Важливо розуміти: це поки що оцінка можливого масштабування контингенту, а не підтверджений факт прибуття всієї заявленої кількості. Водночас сама участь КНДР у війні вже не підлягає сумніву — і Москва, і Пхеньян визнали присутність північнокорейських військ у Курській області.

Еволюція співпраці очевидна: від постачання боєприпасів і ракет КНДР перейшла до відправлення військових, які брали безпосередню участь у боях. За даними Reuters, у 2024 році до Росії прибуло приблизно 14–15 тисяч північнокорейців, з яких близько 9,5 тисячі досі перебувають у Курській області. Останніми днями з’явилася інформація ГУР про розгортання у Воронезькій області північнокорейського ракетного підрозділу чисельністю близько 90 осіб, який може отримати до шести пускових установок і до 120 балістичних ракет. Американська сторона, за даними Reuters, обізнана про це розгортання.

Ключова загроза для України полягає не в появі додаткових 30–50 тисяч солдатів, які самі по собі навряд чи здатні переламати перебіг війни. Набагато небезпечнішим є те, що Росія фактично перетворює війну проти України на полігон для підготовки армії КНДР до сучасної високотехнологічної війни. Північнокорейські військові отримують реальний досвід застосування безпілотників, засобів радіоелектронної боротьби, артилерії та ракетних систем, а також взаємодії розвідки з вогневим ураженням. Цей досвід, як наголошує президент Зеленський, завтра може бути використаний на Корейському півострові та в Індо-Тихоокеанському регіоні загалом.

Навіть без самостійного впливу на фронт, 30–50 тисяч додаткового особового складу — це серйозний ресурс для Росії. Він дозволяє закривати окремі ділянки фронту чи тилові райони, формувати резерви, компенсувати втрати та, що особливо важливо, вивільняти власні підрозділи для інших напрямків. Тому оцінювати загрозу варто не лише за кількістю північнокорейців, а й за тим, який російський військовий потенціал їхня поява вивільняє.

Ми спостерігаємо не просто постачання, а взаємовигідний обмін: Кім Чен Ин дає Путіну людей, боєприпаси та ракети, натомість отримуючи гроші, технології та безцінний практичний досвід сучасної війни. Це фактичне формування військової взаємозалежності двох авторитарних режимів. Для Південної Кореї це означає, що підтримка України — не жест солідарності, а інвестиція у власну безпеку, особливо у сфері протиповітряної оборони та безпілотних технологій. Наслідки цього процесу вже виходять за межі України та Європи, стосуючись безпеки Корейського півострова та всього Індо-Тихоокеанського регіону.