Вибори, мобілізація, ветерани: як війна поступово створює ризики для Кремля

Політолог Роджер Бойєс у колонці для The Times звертає увагу, що навіть керований виборчий процес здатен показати рівень втоми росіян від війни. Партія «Єдина Росія» розраховує зберегти конституційну більшість — щонайменше 300 мандатів із 450, що дозволяє ухвалювати конституційні зміни без підтримки інших сил. Водночас реальна конкуренція обмежена: партію «Яблуко», яка виступає проти війни, до партійного голосування не допустили.

Якщо результат правлячої партії виявиться слабшим, ніж очікують у Кремлі, російські еліти можуть сприйняти це як сигнал уразливості системи. Це, своєю чергою, здатно пожвавити дискусії про те, що буде з владою після завершення нинішнього президентського терміну Володимира Путіна.

На настрої населення дедалі більше впливають економічні наслідки війни: брак працівників, інфляція, високі ставки та значні видатки на військові потреби. Напередодні виборів російський бізнес дедалі частіше скаржиться на труднощі з пошуком кадрів, а економічні очікування погіршуються. При цьому висока підтримка дій армії поєднується із помітним запитом на переговори: за серпневим опитуванням «Левада-центру», 59% респондентів висловилися за перехід до мирних переговорів, тоді як 31% — за продовження бойових дій. На думку Бойєса, це засвідчує дедалі глибшу суперечність між воєнними цілями Кремля та прагненням частини росіян повернутися до звичайного життя.

Ще один ризик — імовірна потреба в новому масштабному поповненні армії. Мобілізація 2022 року викликала широкий суспільний резонанс і масовий виїзд чоловіків із країни, і побоювання повторного призову зберігаються досі. Напередодні парламентських виборів тривога через війну в російському суспільстві зростає, а страх мобілізації залишається одним із чинників занепокоєння. Водночас економіка вже відчуває дефіцит робочої сили, тож вилучення нових людей із цивільного сектору може додати проблем.

Окремий виклик — повернення великої кількості військових із фронту після завершення бойових дій. Автор проводить історичні паралелі з попередніми війнами Росії та СРСР, коли ветерани й загальне виснаження держави ставали одним із чинників внутрішньої нестабільності. За його оцінкою, для Кремля ризик полягає не лише в можливому невдалому результаті війни: навіть після її завершення владі доведеться вирішувати питання повернення військових до цивільного життя, їхніх соціальних очікувань, наслідків поранень і психологічних травм, дефіциту робочої сили та мілітаризації суспільства. Саме тому Бойєс припускає, що зрештою одним із політичних постраждалих від війни, яку Росія розпочала проти України, може стати і сам Путін.

Тим часом на тлі посилення українських далекобійних ударів Путін переніс щорічне засідання Валдайського дискусійного клубу із Сочі до Москви. За даними Financial Times, на цьому наполягла його служба безпеки після серії атак на російські НПЗ поблизу чорноморських курортів; сам Путін останнім часом майже перестав відвідувати Сочі. У США ж уже розглядають різні сценарії майбутнього Росії після завершення війни: Foreign Policy пише, що серед них — збереження Путіна при владі, зміна керівництва або непередбачуваний «чорний лебідь». Нещодавні переговори американських представників Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера в Москві й Києві поки не принесли прориву.

Отже, найближчі тижні й місяці покажуть, наскільки керованою залишається ситуація для Кремля. Парламентські вибори, економічний тиск і питання мобілізації — це три лінії, де втома суспільства може перерости з побутової у політичну.