Хто може змінити Путіна: WP назвала сімох кандидатів на владу в Росії

Матеріал, який 18 вересня опублікувала журналістка Мері Ілюшина, описує систему, де формальні посади важать менше за неформальні зв'язки. Головні рішення в Росії ухвалює особисто Путін, тому очевидного наступника не сформувалося. Реальна боротьба точиться між кланами спецслужб, військових і конкуруючих бізнес-еліт, а кожен із кандидатів спирається на власний ресурс — силовий, адміністративний або фінансовий.

До списку потрапили прем'єр-міністр Михайло Мішустін, секретар Держради Олексій Дюмін, віцепрем'єр Дмитро Патрушев, голова Рахункової палати Борис Ковальчук, перший віцепрем'єр Денис Мантуров, мер Москви Сергій Собянін та керівник внутрішньої політики Кремля Сергій Кирієнко. Формально найближче до посади президента стоїть Мішустін: за Конституцією він автоматично перебирає повноваження в разі потреби. Але для впливових силовиків він залишається сторонньою людиною, тож юридична першість не дорівнює реальній підтримці.

Кілька фігур у переліку пов'язані з родинними кланами. Дмитро Патрушев представляє впливове коло синів російських еліт: його батько Микола Патрушев очолював ФСБ і був секретарем Ради безпеки РФ. За даними видання, у 2024 році старший Патрушев безуспішно лобіював призначення сина прем'єр-міністром замість Мішустіна. Борис Ковальчук — син олігарха Юрія Ковальчука, якого називають особистим банкіром і близьким другом Путіна. Батько також намагався просунути сина на керівні посади в енергетичних компаніях, але той у підсумку очолив Рахункову палату.

Інші кандидати спираються на силовий або адміністративний досвід. Дюмін, колишній охоронець Путіна, працював у спецслужбах і військовій сфері, був заступником керівника ГРУ, очолював сили спеціальних операцій, обіймав посаду заступника міністра оборони та керував Тульською областю, а у 2024 році став секретарем Держради. Мантуров понад десять років очолював міністерство промисловості й торгівлі, у 2022 році отримав відповідальність за оборонну промисловість, а у 2024-му став першим віцепрем'єром — його зв'язки з ВПК забезпечують неформальну вагу серед силовиків. Собянін керує Москвою з 2010 року, раніше очолював адміністрацію президента та виборчу кампанію Дмитра Медведєва у 2008-му. Кирієнко був прем'єром за Бориса Єльцина, потім очолював "Росатом", а нині відповідає за внутрішню політику Кремля й готує нове покоління чиновників, зокрема через програму "Час героїв" для ветеранів війни. Щоправда, більшість її випускників поки отримали консультативні або символічні посади без реальних повноважень.

Для України та світу цей розклад означає, що питання наступника в Росії не має простої відповіді. Жоден із кандидатів не є публічно визнаним спадкоємцем, а отже, будь-яка зміна влади загрожує затяжною боротьбою угруповань. Така невизначеність ускладнює прогнози щодо переговорів, санкцій і подальшої політики Москви — надто коли за кожним прізвищем стоїть не програма, а інтереси конкретного клану.