Угода про Гренландію: що насправді змінюється для США, Данії та острова

За словами американського президента, домовленість не потребує від Вашингтона жодних видатків, а військова присутність США на острові розширюватиметься вже найближчим часом. Водночас у Копенгагені уточнюють: ідеться про угоду «про посилення безпеки в Арктиці», яку три уряди планують підписати наступного тижня на Генасамблеї ООН. Документ підтверджує суверенітет і територіальну цілісність Данії, право мешканців Гренландії на самовизначення, а загальний контроль над островом залишається за данською стороною.

Ключове питання — у тому, наскільки нова домовленість відрізняється від наявної. США вже утримують базу «Пітуффік» на північному заході Гренландії, де відстежують ракетні запуски й космічний простір та працюють системи протиракетної оборони. Аналітикиня з питань оборони та безпеки Елізабет Броу нагадує, що документ, чинний з 1951 року, дозволяє Вашингтону розмістити на острові будь-яку військову базу. «Єдине доповнення [в новій угоді] — це обіцянка, що жодній іншій іноземній країні не буде дозволено створювати там військові бази. Але цікаво, які б це були країни та чи сталося б це взагалі», — зазначає вона. Тобто йдеться радше про політичне закріплення вже наявного балансу, ніж про прорив.

Для жителів острова такий контекст важливий, адже розмови про зміну його статусу тривають не перший рік. Ще в грудні 2024 року Трамп казав, що «володіння і контроль над найбільшим островом у світі — Гренландією — є абсолютною необхідністю» для національної безпеки США, а про зацікавленість у купівлі острова говорив ще під час першого президентського терміну. У відповідь премʼєрка Данії Метте Фредеріксен закликала президента США «припинити погрози», Копенгаген суттєво збільшив видатки на оборону острова та змінив королівський герб, аби символ Гренландії й Фарерських островів став помітнішим. Опитування показують, що близько 85% мешканців Гренландії проти виходу зі складу Данського королівства та приєднання до США. У листопаді МЗС Данії повідомило про запуск «нічної варти», щоб відстежувати заяви й дії Трампа, поки Копенгаген спить.

Тим часом у Вашингтоні лунають і радикальніші ініціативи: у січні зʼявлялася інформація, що адміністрація обговорює можливість платити гренландцям від $10 000 до $100 000 за приєднання до США, а конгресмен-республіканець Ренді Файн представив у Палаті представників законопроєкт про анексію острова та надання йому статусу 51-го штату. На тлі цього нинішня угода виглядає як спроба зафіксувати військову присутність у межах чинних домовленостей, не торкаючись питання суверенітету.

Підсумок: для США це передусім спосіб зміцнити контроль над стратегічним арктичним напрямом без нових витрат, для Данії — зберегти формальний суверенітет над островом, а для гренландців — черговий привід нагадати, що рішення про їхнє майбутнє ухвалювати не зовнішні гравці.