ЄС не продовжив санкції проти Усманова та Фрідмана: що це означає

Європейський союз вирішив не продовжувати персональні санкції проти російських бізнесменів Алішера Усманова та Михайла Фрідмана, які, за оцінками Києва, мають тісні зв'язки з керівництвом Кремля. Обмеження проти обох діяли з 2022 року після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну і включали заборону на в'їзд до країн блоку, обмеження фінансових операцій та заморожування активів.

Уповноважений президента з питань санкційної політики Владислав Власюк назвав таке рішення дивним. «Ми вважаємо дуже дивним рішення ЄС не продовжувати санкції проти Алішера Усманова та Михайла Фрідмана. Ми не бачимо змін обставин, які б могли це виправдати. Росія продовжує війну, а їхні зв'язки з Кремлем, які були серед підстав санкцій, нікуди не зникли. Особливо дивно це виглядає на тлі посилення санкційного тиску з боку США та прийняття "пекельних санкцій"», — сказав він. Посадовець додав, що Москва працює над розколом єдності Євросоюзу, і завдання полягає в тому, щоб не дати цій тріщині розширитися до ослаблення всієї санкційної політики. За його словами, скасування обмежень проти окремих бізнесменів не повинно стати новою практикою, тож Україна пропонуватиме нові санкційні рішення — зокрема щодо російських олігархів, пов'язаних з оборонно-промисловим комплексом, які досі під санкціями не перебувають.

Водночас у Києві відзначають і позитивний сигнал: ЄС продовжив на 36 місяців санкції проти осіб та організацій, відповідальних за підрив територіальної цілісності, суверенітету й незалежності України. «Це важливе рішення, яке дає санкційному режиму необхідну довгостроковість», — підсумував Власюк.

Для людей і країни ця історія має цілком практичний вимір. Санкційний режим — це не лише символічний жест, а інструмент, що обмежує ресурси, які можуть живити війну. Коли окремі фігури випадають зі списків, послаблюється і тиск на фінансові та промислові мережі, пов'язані з російською економікою. Показово, що ініціаторами виключення Усманова виступила Франція, а Фрідмана — Люксембург. За наявною інформацією, рішення щодо Усманова супроводжувалося дипломатичним тиском на Париж з боку Азербайджану: французька сторона приватно пов'язувала це питання з долею двох своїх громадян, які перебувають під вартою в Азербайджані. Це свідчить про те, що санкційна політика дедалі частіше переплітається з іншими дипломатичними торгами.

Обидва бізнесмени — фігури не випадкові. Алішер Усманов, уродженець узбецького Чуста 1953 року, є засновником USM Holdings з активами в металургії, гірничодобувній галузі, телекомунікаціях та інтернеті; він був власником пакета акцій лондонського «Арсенала» і очолював Міжнародну федерацію фехтування з 2008 до 2022 року. Під санкції ЄС він потрапив 28 лютого 2022 року, а згодом обмеження проти нього запровадили Велика Британія, США, Японія, Канада, Австралія, Швейцарія та Нова Зеландія; Україна включила його до свого списку у вересні 2022 року. Михайло Фрідман, уродженець Львова, разом з іншими росіянами володів «Альфа-Банк Україна», що входить до п'ятірки найбільших банків країни за активами. Він засудив війну в перші дні вторгнення, проте це не завадило ні персональним санкціям, ні арешту корпоративних прав банку; обмеження проти нього вводили ЄС, Велика Британія, Канада, Австралія та США, а у грудні 2025 року він подав позови до Великобританії, Люксембургу та України, вимагаючи компенсації за націоналізовані й заморожені активи, зокрема €13,8 млрд у Люксембурзі.

Отже, рішення ЄС не продовжити санкції проти двох впливових бізнесменів створює небезпечний прецедент, який Україна намагається не допустити. Поки триває війна, питання полягає в тому, чи збереже Європа єдність у санкційній політиці, чи окремі країни дедалі частіше керуватимуться власними дипломатичними інтересами.