Пів року на позиції без зміни: історія бійця 128-ї бригади

Військовослужбовець 128-ї ОВМБр «Дике Поле» Юрій (позивний Трамп) разом із побратимом Ярославом провели на бойовій позиції з 4 січня по 29 червня. Про це вони розповіли в інтерв'ю. За словами Юрія, позивний він обрав через інтерес до світової політики, і тепер побратими часто жартома питають, коли завершиться війна. «Я відповідаю, що у 2027-му. Я так думаю», — зазначив він.

Вихід на позицію був небезпечним: машина з бійцями підірвалася на міні приблизно за кілометр до місця призначення. Юрій отримав легке поранення ноги, але група дісталася пішки, забравши з собою генератор та провізію. Далі, каже військовий, головне — не думати про дату заміни, а просто жити, хоча найважче — неможливість вийти на вулицю.

Ярослав, який до війни працював на шахті, пригадує інтенсивні обстріли: близько 15 FPV-дронів, кілька «Молній», артилерію та міномети. Одного разу 152-мм снаряд влучив за метр від бліндажа, а інший — за два метри від виходу. Бійці наголошують, що справжнім святом був дощ — тоді вони збирали воду з калюж, відстоювали її та використовували для приготування їжі. Для пиття намагалися брати воду зі скидів.

Найскладніший період — березень, коли російські війська знищили єдиний Starlink. Майже місяць бійці чекали на новий, залишившись без зв'язку, обмеженими у воді та їжі. «Хочеш розуміти, що у світі відбувається, в країні. Може вже кінець», — пояснює Юрій. Постачання здійснювалося дронами-бомбардувальниками «Баба Яга», які могли нести до 8 кг вантажу — мівіну, тушкованку, рис. Посилки від рідних іноді не доходили через обстріли, але одного разу хлопці зібрали розкиданий вантаж, і Ярослав отримав альбом із фото кота.

Виходили з позиції дві доби: спершу два тижні до них добиралися хлопці на заміну, потім провідник ухвалив рішення рушати. За шість днів подолали 15 кілометрів, з них 10 — за перший день. Через довге перебування в обмеженому просторі м'язи атрофувалися, ноги опухли, але бійці відійшли.

Ярослав вважає, що система ротацій потребує змін: «Ті, що були тут, хай йдуть Україну захищати десь далі. А ті, що не були – хай йдуть. Пробують те, що ми робимо». Його головна підтримка — дружина, з якою він 15 років, та 11-річний син.