Плани AfD і Кремля щодо російського газу: що це означає для Німеччини та Європи

За даними джерел, зустріч може відбутися на початку 2027 року. У ній планують узяти участь очільник російського суверенного фонду добробуту Кирило Дмитрієв та співголови AfD Аліса Вайдель і Тіно Хрупалла. Серед можливих майданчиків для саміту називають Ізраїль, ОАЕ або Індію. Утім, переговори стануть реальними лише за умови попереднього узгодження мирної угоди між Україною та Росією.

Головна мета партії — запропонувати німцям повернення до дешевих енергоносіїв із РФ. Організатори також розраховували залучити американських представників Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера до обговорення відновлення роботи газопроводів «Північний потік». Проте у США вже заявили, що їх про саміт не інформували.

Ідея відновлення поставок з Росії викликала обурення серед німецьких урядовців та законодавців. «Німеччина не може знову стати залежною від Росії. Ми не можемо повторити помилок енергетичної кризи, яка коштувала нам 50 мільярдів євро. Це було б державною зрадою», — заявив депутат від партії «Зелені» Міхаель Келлнер. Його колега з Християнських демократів Родріх Кізеветтер наголосив: «Росія використовує енергоносії, особливо "Північний потік", як гібридну зброю. Відновлення "Північного потоку" стане катастрофою для європейської безпеки та ізолює Німеччину».

Контекст цих планів важливий. 6 вересня стало відомо, що AfD перемогла на виборах до ландтагу федеральної землі Саксонія-Анхальт. Представники політсили регулярно виступають проти надання військової допомоги Україні, закликають до скасування антиросійських санкцій та вимагають негайних переговорів з Кремлем на умовах Росії. Члени партії також неодноразово відвідували Росію та окупований Крим, виправдовуючи агресію Кремля та спостерігаючи за фейковими «виборами».

Для Німеччини та Європи ця історія — не просто про газ. Вона показує, як енергетична залежність залишається інструментом політичного тиску, а спроби її повернути розколюють суспільство. Якщо переговори справді відбудуться, вони стануть тестом на єдність ЄС і на те, чи готові європейські політики знову поставити безпеку вище за короткострокову вигоду.