Кремль і «АдН» готують зустріч про газ: що це означає для Німеччини та України

Ідеться про можливу зустріч за участю Дмитрієва — близького радника Володимира Путіна, який також очолює російський суверенний фонд добробуту, — та співголів «Альтернативи для Німеччини» Аліс Вайдель і Тіно Хрупалли. За інформацією джерел, обговорення її проведення триває вже з березня 2027 року, що вказує на доволі тісні контакти між Москвою та цією партією.

Ключове питання порядку денного — відновлення російського газопроводу «Північний потік». Організатори сподіваються, що до розмови долучаться спецпредставники Дональда Трампа — Стів Віткофф і Джаред Кушнер. Щоправда, високопоставлений чиновник США запевнив, що жоден із них про запропоновану зустріч не поінформований і запрошення не отримував. Серед можливих місць проведення називали Ізраїль, Об'єднані Арабські Емірати або Індію.

Для Німеччини такий сценарій має передусім політичне навантаження. «АдН» не перебуває при владі, тож будь-яка зустріч наразі матиме символічний характер — вона радше демонструє готовність Москви вибудовувати канали впливу на німецьку політику, ніж дає реальні домовленості про постачання. Водночас сам факт переговорів про газ свідчить, що Кремль намагається повернути енергетичну тему до порядку денного Європи, навіть попри чинні санкції та відмову ЄС від російського палива.

Для України важливий інший аспект: джерела наголошують, що зустріч може відбутися лише за умови попереднього узгодження мирних домовленостей між Росією та Україною. Тобто економічні питання тут прямо прив'язані до завершення війни, і будь-яке послаблення у сфері енергетики стає частиною ширшої дипломатичної торгівлі.

Показовим є й те, що в США розглядають можливість ділових угод із Росією ще до припинення нею бойових дій в Україні. Це створює додатковий тиск на позицію Києва та його союзників: якщо економічні інтереси почнуть випереджати політичні умови, питання безпеки й відповідальності за агресію можуть відійти на другий план.

Підсумок: поки що це лише підготовка до зустрічі, а не сама зустріч. Але вона окреслює напрям, у якому можуть рухатися енергетичні домовленості — з Росією, через німецьких ультраправих і за участю представників США. Для Німеччини це тест на стійкість її енергетичної політики, для України — сигнал, що газовий чинник знову може стати предметом торгу.