Саміт БРІКС у Нью-Делі: що означає ізоляція Путіна для України та світу

Вісімнадцятий саміт БРІКС у Нью-Делі, який Індія готувала з великими зусиллями, завершився ухваленням спільної декларації. Це вдалося зробити попри серйозні розбіжності між десятьма країнами-учасницями — найпомітніші з них між Іраном та ОАЕ. Російські державні медіа традиційно подають і ШОС, і БРІКС як утілення нового багатополярного світу, у якому Москва відводить собі провідну роль і відкидає рамки західного світоустрою. Проте реальна картина складніша.

Як зазначає політолог, професор Інституту досліджень миру в Осло, на тлі інших членів БРІКС Росія стоїть особняком через свою тривалу й дедалі гострішу конфронтацію із Заходом. Більшість інших учасників — за очевидним винятком Ірану — і запрошених країн, як-от Казахстан і В'єтнам, натомість зацікавлені в розвитку вигідної співпраці зі США та Європейським Союзом. Ця різниця інтересів і визначає межі того, наскільки спільною може бути позиція об'єднання.

Для України та її партнерів така конфігурація має практичне значення. БРІКС не виглядає монолітним блоком, готовим солідарно підтримувати російську лінію. Країни, які дорожать економічними зв'язками із Заходом, не схильні жертвувати ними заради чужих геополітичних амбіцій. Це обмежує простір, у якому Москва могла б конвертувати членство в об'єднанні у реальну дипломатичну підтримку.

Показовою є й логістика візиту: Путін провів у Нью-Делі три дні та мав чимало двосторонніх зустрічей, однак особистої розмови з одним із ключових учасників саміту так і не відбулося. Деталі цього епізоду джерело не розкриває, але сам факт свідчить про те, що навіть у дружньому середовищі російський лідер не може розраховувати на безумовний прийом.

Підсумок простий: БРІКС залишається майданчиком різноспрямованих інтересів, а не інструментом Кремля. Для України це означає, що тиск на Росію через її власне оточення можливий, але вимагає роботи з кожною країною окремо, а не спроб переконати весь блок загалом.