Чому погрози Трампа більше не лякають світ: аналіз The Washington Post
Гучні заяви та ультиматуми президента США Дональда Трампа дедалі частіше ігнорують як союзники, так і супротивники. Світові лідери бачать, що його рішення оскаржують суди, а жорстка риторика часто не підкріплена діями.
Аналітики та дипломати фіксують суттєве послаблення ефекту від залякування, яке раніше було однією з головних тактик Дональда Трампа на міжнародній арені. Якщо у квітні 2025 року оголошення нових мит викликало паніку на ринках і змусило понад 75 урядів шукати переговорів, то вже в липні аналогічні заходи світ зустрів із байдужістю, а фінансові ринки майже не відреагували.
Ключова зміна, на яку звертають увагу експерти, полягає в тому, що погрози президента США все частіше виявляються блефом. Іран, попри бомбардування та ультиматуми, зберіг контроль над Ормузькою протокою. Китай, зіткнувшись із загрозою 100-відсоткових мит, не поступився, а натомість змусив Вашингтон відступити через тиск на ринок рідкісноземельних мінералів. Бразилія проігнорувала тарифні погрози, пов’язані зі справою експрезидента Болсонару.
Показовою є й внутрішньополітична ситуація в США: Трампу не вдалося домогтися від Сенату розсекречення «файлів Епштейна» чи ухвалення свого законопроєкту. Навіть готовність застосовувати військову силу, зокрема рейд у Венесуелі та війна проти Ірану, не повернула колишньої поваги. Європейські лідери, як зазначають дипломати, досі готові лестити Трампу в приватних розмовах, але дедалі менш схильні йти на реальні поступки.
Поворотним моментом стала ситуація навколо Гренландії, де об’єднаний опір Європи змусив американського президента відступити. Це закріпило розуміння: жорстка позиція та рішуча відсіч часто змушують Трампа поступатися, тоді як капітуляція перед його вимогами лише провокує нові. Світ, втомлений від американського вміння сіяти хаос, навчився не реагувати на гучні заяви, які часто не мають продовження.
Читайте також
Ще в розділі «Політика»
- Арахамія назвав орієнтовний момент повернення Росії за стіл переговорів
- Зеленський вперше відвідав Сербію: що це означає для відносин Києва і Белграда
- Візит директора ЦРУ до Москви: Рубіо пояснив, що це було
- Зеленський і Бернем: перша зустріч на авіаносці у Портсмуті
- Чому Путін не зупиниться: страх за власне життя як рушій ескалації







