Рік потому: що лишилося від «духу Анкориджа» і чого хоче Трамп
Через рік після саміту в Анкориджі Росія перетворила його на власний PR-продукт, а Україна опинилася в ситуації, коли її бойовий досвід стає ціннішим для США, але не гарантує безпеку. Експерти пояснюють, чому логіка Трампа — це логіка угоди, а не стратегії.
15 серпня 2025 року президент Росії, якого розшукував Міжнародний кримінальний суд, ступив на американську землю й отримав прийом із червоною доріжкою поруч із президентом США. України на цій зустрічі не було, а підтримка Києва видавалася Вашингтону надто дорогою. Саміт не дав ані перемир'я, ані мирної угоди, натомість Путін отримав публічну реабілітацію без жодних поступок.
Рік потому Росія перетворила цю подію на власний бренд: у Кремлі навіть подали заявку на реєстрацію торгової марки парфумів «Spirit of Anchorage». Утім, немає жодної угоди, яку можна було б «розлити в пляшки», — лише атмосфера. Коли суть випарувалася, залишився аромат.
Співпраця України та США у сфері оборони розвивається, але на основі комерційної логіки. Ще до зустрічі з Путіним Трамп тиснув на Київ із вимогою підписати угоду про видобуток корисних копалин, що викликало побоювання щодо перетворення України на сировинний придаток. Тепер Київ пропонує перевірені в бою технології: шість українських виробників долучилися до програми Пентагону «Drone Dominance», а спільне виробництво дронів, зокрема будівництво заводу в США, є частиною цієї взаємодії. Україна планує виготовити 6–7 мільйонів ударних дронів у 2026 році, а до лютого 2027-го Пентагон замовить щонайменше 200 тисяч одиниць у межах програми вартістю 1,1 мільярда доларів.
Вашингтон намагається перетворити український бойовий досвід на американський потенціал, створюючи практичну взаємозалежність без стратегічного зближення. Україна стає ціннішою для Трампа, але не безпечнішою: підтримка лишається умовною і залежить від того, що адміністрація може запропонувати як угоду.
Зовнішня політика Трампа, за висновками експертів, не має ані проукраїнського, ані проросійського вектора — він «про-трампівський». Йому просто потрібна угода, яку можна підписати й назвати своїм іменем, бажано з претензією на Нобелівську премію миру. Як свідчить реакція на порушення перемир'я між Ізраїлем та Хамасом чи відновлення конфліктів у Конго і Таїланді, стабільність і дотримання домовленостей цю адміністрацію мало цікавлять.
«Дух Анкориджа» виявився політикою подвійного тиску: і на Москву, і на Київ. Росія стикається з новими санкціями та митами, а Україна може залишитися без протиракетної оборони під час найважчої зими війни. Стратегічного плану в Білого дому досі немає, і незрозуміло, чого саме він прагне досягти.
Читайте також
Ще в розділі «Світ»
- Трамп приймає Сі Цзіньпіна: пишний прийом і складні переговори
- Кремль каже, що «передумов для миру» немає: як це читати після заяв Зеленського і Трампа
- Олена Зеленська на ланчі перших леді у Нью-Йорку: що стоїть за ініціативою Меланії Трамп
- Кремль відкидає переговори: що стоїть за заявою Пєскова
- Зеленський і Трамп у Нью-Йорку: енергетичне перемир'я поки без угоди





