ФСБ стала «керуючою компанією» Росії: як спецслужба посилила вплив на Путіна

В оточенні Володимира Путіна зростає тривога через те, що Федеральна служба безпеки вийшла з-під контролю. За даними джерел, близьких до Кремля, президент Росії дедалі активніше використовує відомство для захисту власного правління, що викликає занепокоєння серед впливових чиновників.

Одним із останніх свідчень посилення ФСБ стало звинувачення у тероризмі проти співзасновника Telegram Павла Дурова. Це рішення, як зазначають аналітики, демонструє готовність спецслужби діяти жорстко навіть проти відомих бізнесменів. Раніше Путін балансував між силовиками та поміркованими чиновниками, але тепер він послідовно схиляється до прихильників жорсткого контролю, через що такі посадовці, як Сергій Кирієнко, втрачають вплив.

Політичний аналітик Андрій Колесніков зазначив, що ФСБ фактично стала «керуючою компанією» країни, а інші державні інституції, зокрема МЗС та фінансовий блок, зведені до рівня технічного персоналу. Експерти пов’язують це посилення з вибухом у Москві, який силовики використовують як привід для подальшого закручування гайок.

Ситуація ускладнюється тим, що суспільна підтримка війни впала до найнижчого рівня з 2022 року. За даними Левада-центру, лише 50% росіян у липні вважали війну успішною, що на 19 відсоткових пунктів менше, ніж торік. Українські удари по російських заводах також підривають заяви Кремля про стабільність.

Особливу роль у репресіях відіграє Другий департамент ФСБ, який отримав свободу дій. Його очолює генерал-полковник Олексій Сєдов, що має прямий доступ до Путіна ще з часів КДБ. Хвиля переслідувань зачепила критиків влади, діячів культури та бізнесменів. Дуров відкинув звинувачення, заявивши, що Росія оголосила його терористом за відмову від масового стеження. Експерти зазначають, що через страх перед репресіями в Росії тепер бояться як еліти, так і звичайні люди, адже ніхто не знає, хто стане наступною жертвою.

Посилення ФСБ свідчить про те, що Кремль обирає шлях жорсткого контролю замість пошуку компромісів. Це може мати довгострокові наслідки як для внутрішньої політики Росії, так і для її здатності адекватно реагувати на виклики, пов’язані з війною в Україні.