Газовий тиск Кремля: чому Китай не поспішає рятувати російський експорт

Російські спроби переорієнтувати енергетичний експорт на Схід наштовхуються на жорстку позицію китайської сторони. Проєкт «Сила Сибіру-2», який обговорюється вже понад десять років, залишається нереалізованим через принципові розбіжності щодо ціни на газ. Пекін вимагає знизити вартість до рівня внутрішньоросійських тарифів — приблизно 50 доларів за тисячу кубометрів, що у п’ять разів менше, ніж Росія отримує за вже діючим трубопроводом «Сила Сибіру-1».

Навіть нинішня ціна для Китаю у 258,8 долара за тисячу кубометрів є значною поступкою — знижка становить близько 39% порівняно з іншими покупцями. А з наступного року вартість має впасти ще більше, до 223,9 долара. Для «Газпрому», який втратив європейський ринок, такі умови можуть означати катастрофічне зменшення доходів, необхідних для фінансування війни.

Показово, що публічні заяви російського керівництва про нібито досягнуті домовленості не знаходять підтвердження в офіційних документах. Китайська сторона не лише уникає згадок про цей проєкт у спільних заявах, але й прямо радить російським переговірникам відмовитися від планів, поки Москва не погодиться фактично субсидувати китайський газовий імпорт.

Ситуація ускладнюється тим, що Росія змушена шукати альтернативні шляхи для експорту енергоносіїв та інших товарів. За даними української розвідки, до перевезень нафти, нафтопродуктів, скрапленого газу та навіть викраденого українського зерна залучено щонайменше 26 суден. Це свідчить про те, що Кремль намагається компенсувати втрати на західному напрямку будь-якими доступними способами.

Таким чином, «Сила Сибіру-2» перетворюється на символ російської енергетичної слабкості. Китай, усвідомлюючи критичну залежність Москви від азійського ринку, використовує це для отримання максимальних поступок. Погодження на китайські умови означатиме для Росії втрату мільярдів доларів щорічно, що безпосередньо вплине на її спроможність вести війну проти України.