Генпрокурор утік, браслет Єрмака зник, Трамп підписав санкції: що це означає

У ніч проти 14 вересня чинний на той момент генеральний прокурор Руслан Кравченко виїхав за кордон — одразу після операції НАБУ та САП «Карфаген» в Офісі генерального прокурора. Дорогою він нібито підписав підозру директору НАБУ Семену Кривоносу в підробленні документів, але в Україні цей документ так і не з'явився у реальному вигляді й був оголошений таким, що не існує. Верховна Рада відправила генпрокурора у відставку, а президент призначив тимчасового виконувача обов'язків. Для країни це означає передусім питання довіри до правоохоронної вертикалі: якщо посадовець такого рівня обирає виїзд замість захисту власної службової честі, під удар потрапляє не лише його репутація, а й уся система, яку він мав очолювати.

Публіцист Віталій Портников в інтерв'ю Олені Трибушній на каналі «Є питання» визнав, що втеча його здивувала, адже це «ситуація вже на рівні якоїсь бананової республіки». Водночас він додав: «Якщо б у владі не було зацікавленості у виїзді генерального прокурора за кордон, він би не виїхав». Портников нагадав, що попереднім генпрокурором-утікачем був Віктор Пшонка, який залишив країну разом із Віктором Януковичем 2014 року, і застеріг, що без незалежних антикорупційних органів «мафія повністю захопила би країну». На черговому засіданні «УП.Чат» очільник Центру протидії корупції Віталій Шабунін поклав відповідальність особисто на президента: «Зеленський відповідає за те, що трапилося. Він особисто. Він підписав той документ про відсторонення. Але надто пізно». За його версією, метою був удар по НАБУ — не лише інформаційний, а й процесуальний, із затриманням і відстороненням через суд.

Окремий сюжет тижня — рішення Вищого антикорупційного суду дозволити Андрію Єрмаку зняти електронний браслет через «загрозу для життя та здоров'я». Виконавча директорка ЦПК Дар'я Каленюк назвала це «тривожним дзвіночком з юридичної точки зору» і поставила питання, як браслет може загрожувати здоров'ю, адже обґрунтування рішення ніхто не бачив. Народний депутат Ярослав Железняк в ефірі Radio NV припустив, що причина у поїздках на фронт: через електронний передавач його нібито може відстежити ворожа ракета. Що це означає для суспільства — звичне питання про межі рівності перед законом: коли пом'якшення запобіжного заходу супроводжується закритими мотивами, довіра до суду слабшає незалежно від того, хто саме фігурує у справі.

Тим часом Дональд Трамп підписав закон Ліндсі Грема про «пекельні санкції» щодо Росії, ухвалений обома палатами Конгресу. Конгресмен-демократ Євген Віндман в інтерв'ю Сергію Сидоренку пояснив: «Головна мета законопроєкту — покарати Росію та змусити її сісти за стіл переговорів». Проте блогер Вадим Денисенко закликав «не поспішати пити шампанське»: на його думку, закон дає Трампу право відновити тарифні війни у світі й ухвалений насамперед через візит Сі Цзіньпіня до США. «Цей закон — єдиний козир у руках Трампа, який входить у переговори з дуже слабкою позицією», — вважає він. Для України обидві версії важливі: санкції справді посилюють тиск на агресора, але швидкість і глибина цього тиску залежатимуть від того, як Вашингтон розіграє власні інтереси.

Підсумок тижня простий: скандали у прокуратурі та ВАКСі б'ють по довірі всередині країни, тоді як санкційні рішення США створюють нові можливості ззовні. Питання лише в тому, чи встигне Україна відновити внутрішню довіру швидше, ніж зовнішні обставини зміняться знову.