Кремль знову про «першопричини»: що це означає для України
Москва відкидає можливість «заморожування» війни без усунення так званих «першопричин». Розбираємося, що стоїть за цією риторикою та чому Кремль не готовий до реальних переговорів.
Заступник глави МЗС РФ Михайло Галузін 10 серпня заявив, що Росія не піде на «заморожування» бойових дій в Україні, поки не будуть усунені «першопричини» війни. Ця теза повторює риторику Кремля з 2022 року, коли Путін озвучив кілька ключових цілей так званої «спеціальної військової операції»: захист населення Донбасу від «геноциду», демілітаризація України, денацифікація та запобігання розширенню НАТО.
Міжнародна спільнота та ООН визнали ці обґрунтування безпідставними, вважаючи їх виправданням неспровокованої агресії. Водночас Москва використовує цю риторику для тиску на Україну, вимагаючи виведення Сил оборони з Донбасу як передумову для будь-яких переговорів. Однак, за даними КМІС, 60% українців категорично проти передачі Донбасу під контроль Росії, навіть в обмін на міжнародні гарантії безпеки. Це свідчить про те, що Кремль недооцінює рівень суспільного спротиву в Україні.
Російська пропаганда пояснює український опір впливом Заходу, але реальність полягає в тому, що українці самі не хочуть повернення до проросійського сценарію. Навіть на окупованих територіях Кремлю не вдалося створити альтернативну владу, яка б користувалася підтримкою. Натомість війна призвела до зворотних наслідків для Росії: вступ Швеції та Фінляндії до НАТО збільшив кордон Альянсу з РФ на 1340 км, а Швейцарія, яка традиційно зберігала нейтралітет, активізувала співпрацю з Альянсом.
Крім того, «демілітаризація» України обернулася для Москви тим, що Київ став однією з найбільш мілітаризованих держав Європи, розвиваючи власні ракетні та дронові технології. Відновлення Донбасу, який зазнав масштабних руйнувань, оцінюється у 100–150 мільярдів доларів, що є непідйомним навантаженням для російського бюджету, дефіцит якого вже прогнозується на рівні 7 трильйонів рублів у 2026 році.
Заяви Галузіна свідчать про те, що Кремль не розглядає жодних компромісів, попри мирні ініціативи міжнародних посередників. Війна стала внутрішньополітичним чинником для Росії, а питання «що робити після СВО» залишається відкритим для самого Путіна. Саме виживання режиму, а не декларовані «першопричини», є справжнім мотивом війни, і це визначатиме подальший розвиток подій.
Читайте також
Ще в розділі «Україна»
- Російський олігарх оплатив весілля сина Трампа: у США почали розслідування
- Почаївська лавра: що означає новий репортаж про проросійські настрої паломників
- ЧНУ увійшов до топ-10 за популярністю серед абітурієнтів: дані вступної кампанії
- Путін боїться за безпеку без захоплення Донбасу — The Economist
- Перехоплювачі реактивних «шахедів»: що означає успішне випробування для України







