Кремль погодився на саміт, але лише для «фіксації домовленостей»: що це означає

Минулого тижня директор ЦРУ Джон Реткліфф провів у Москві близько шести годин, зустрівшись із головою СЗР Сергієм Наришкіним та директором ФСБ Олександром Бортніковим. За день до цього Київ отримав інформацію про візит і його мету: Вашингтон запропонував відновити переговори за американського посередництва та провести зустріч лідерів трьох країн. За даними американських ЗМІ, Бортнікову також передали оцінку ситуації на фронті, яка для Росії є невтішною, і порадили домовлятися, поки не стало гірше.

Реакція Києва була стриманою: Зеленський подякував за інформацію та наголосив на важливості узгодженої тональності розмови з Москвою. В Офісі президента оцінили не стільки сам факт можливого саміту, скільки те, що переговори не ведуться за спиною України. Така позиція принципово відрізняється від попередніх форматів, коли Київ міг дізнаватися про домовленості постфактум.

Відповідь Кремля надійшла в неділю через прессекретаря Пєскова. Він заявив, що зустріч трьох лідерів можлива «лише для фіксації домовленостей», оскільки врегулювання є складним процесом із безліччю деталей, які президентам обговорювати «абсолютно марно». Формально це виглядає як стандартна дипломатична практика: великі саміти зазвичай готуються заздалегідь, і лідери приїжджають не торгуватися, а підписувати. Однак у контексті війни, де сторони не домовилися ні про що, така логіка означає інше: спершу прийміть наші вимоги, а потім ми приїдемо на фотографування.

Згода Путіна навіть на такий формат не є безкоштовною. Зустріч із Трампом для Москви — це ресурс визнання, повернення за головний стіл, картинка двох держав, які вирішують долю третьої. Тому Кремль не відмовляється від саміту повністю, але ставить умову, яка робить його беззмістовним. Паралельно Росія продовжує тиск на тилову економіку України, готуючись до опалювального сезону, і не припиняє нагадувати, що «українська сторона добре знає наші вимоги». Усе це вказує на те, що реальні домовленості, якщо вони можливі, будуть писатися не на саміті, а в процесі, який Москва намагається тримати під своїм контролем.

Для України це означає необхідність бути повноцінною стороною переговорів, а не гостем, якого інформують про вже досягнуті домовленості. Адже якщо зустріч лідерів перетвориться лише на фіксацію, то всі ключові рішення будуть ухвалені до неї, і на фото з трьома кріслами вже нічого не вирішуватиметься.