Кубок Президента з рукопашного бою: що стоїть за першим турніром силовиків

Указ про заснування щорічного Кубка Президента України з рукопашного бою підписав Володимир Зеленський. Дебютні змагання відбулися на Івано-Франківщині, і на старт вийшли 127 спортсменів, які представляли 11 військових, правоохоронних та рятувальних структур. Тобто йдеться не про відомчий міжсобойчик, а про спільний майданчик для людей у погонах із різних силових відомств.

Спортивна частина турніру була зосереджена на розділі «Повний контакт»: медалі розіграли у семи вагових категоріях. Перемоги здобули Георгій Коновальчук, Сергій Волоха, Артем Вівсяний, Іван Курелару, Данило Мещерін, Максим Шило та Дмитро Бережний. У командному заліку перше місце виборола Служба безпеки Президента України, другою стала ГУР МОУ, третьою — Національна гвардія. Окремо нагородили тих, хто найкраще показав техніку: переміг Андрій Савенко з ГУР МОУ, другим був Руслан Парінов із Національної поліції, третім — Євген Ноженко з НГУ.

Для широкої аудиторії важливішою за медальний залік виглядає інша частина програми. Цього року в межах Кубка вперше провели змагання з адаптивного рукопашного бою серед ветеранів та військових, які дістали поранення, захищаючи Україну. Першим став Сергій Позняк, срібло дісталося Дмитру Потері, бронза — Сергію Лаєвському. Поява такої категорії — це сигнал, що спорт для поранених перестає бути окремою ініціативою ентузіастів і входить у державний календар змагань.

Підсумовуючи, Зеленський наголосив на прикладному сенсі турніру для силового сектору. «Це важливий турнір, важливий вид спорту, який вдосконалює якості всіх, хто на захисті України, нашої держави, наших людей, безумовно, на захисті нашої свободи, наших цінностей», — сказав він.

Що це означає на практиці. По-перше, рукопашний бій отримує статус щорічної події, а отже — стабільне фінансування, підготовку та відбір, а не разовий показовий захід. По-друге, спільні змагання різних відомств працюють як горизонтальний зв'язок: люди, які в службі взаємодіють через накази й протоколи, тут зустрічаються напряму. По-третє, адаптивна категорія вбудовує ветеранів у звичайний спортивний контекст, а не лишає їх у вузькому колі реабілітаційних програм.