Мендель не пустили до Європарламенту: що стоїть за скандалом навколо «промови про мир»

Про заборону Мендель написала 16 вересня в Instagram, не навівши офіційних пояснень від європейської сторони. За її словами, вона була готова до такого розвитку подій і має намір виголосити свою промову попри перешкоди. «Тому я вірю, що за мною люди і за мною Бог. Тому я сьогодні буду говорити про мир навіть через заборону Європейського парламенту», — заявила вона. Мендель також припустила, що санкції Зеленського були запроваджені саме для того, щоб «заборонити промову про мир».

Ідеться про захід «Україна: наважитися на мир. Дипломатія замість ескалації», який мав відбутися того ж дня у Страсбурзі, в одній із будівель Європарламенту — Salvador de Madariaga. Головною спікеркою анонсували Мендель, а організатором і модератором виступив євродепутат від ультраправої «Альтернативи для Німеччини» Ганс Нойхофф, який торік відвідував Сочі на конференції, організованій підсанкційним олігархом Віктором Медведчуком.

Попри те, що подія не є офіційним заходом Європарламенту, її активно рекламує AfD: відкривати зустріч мав співголова партії, а на афіші розміщено логотип фракції «Європа суверенних націй» — найменшої та наймолодшої ультраправої групи в парламенті, яка налічує 27 депутатів із 720, переважно з AfD. До дискусії також долучався Роджер Кеппель — видавець і головний редактор швейцарського правоконсервативного журналу Weltwoche, колишній депутат від Швейцарської народної партії, який у день повномасштабного вторгнення описав напад Путіна на Україну як «стримування», а в серпні опублікував інтерв'ю з кремлівським пропагандистом Володимиром Соловйовим. Співголова AfD Тіно Хрупалла, ще один спікер заходу, послідовно виступає за зближення з Москвою.

Як пояснив посадовець Європарламенту на умовах анонімності, такі зустрічі не є офіційною роботою інституції: депутати можуть проводити їх у парламентських приміщеннях за дотримання встановлених правил, а зміст і склад учасників визначають самі організатори. Тобто йдеться радше про майданчик, наданий у користування, ніж про позицію Європарламенту як інституції.

Для України цей епізод важливий із кількох причин. По-перше, він показує, як тема «миру» дедалі частіше стає інструментом у руках європейських ультраправих сил, які просувають зближення з Москвою. По-друге, він демонструє, що санкційні рішення держави можуть мати практичні наслідки навіть за кордоном — і водночас породжують дискусію про те, де проходить межа між безпековими обмеженнями та свободою слова.

Сама Мендель давно перебуває в центрі суперечливих історій. Вона працювала пресречницею Зеленського з червня 2019 до липня 2021 року, після відставки видала книгу про роботу в Офісі президента, яка викликала обурення в соцмережах, а згодом зробила низку заяв, близьких до російських наративів, зокрема в інтерв'ю Такеру Карлсону. Зеленський тоді назвав Карлсона й Мендель «божевільними людьми». У французькому виданні вона називала главу держави «головним вигодонабувачем війни» та звинувачувала його в авторитаризмі.

Підсумок: історія з недопуском до будівлі Європарламенту — це не лише особистий конфлікт, а й ілюстрація того, як українська тема втягується у внутрішню політику ЄС. Для України ключове питання — не сама промова, а те, хто і з якою метою намагається говорити про мир від її імені.