МВФ долучиться до фінансування потреб України у 2027 році — Зеленський

Президент України Володимир Зеленський провів переговори з директоркою-розпорядницею Міжнародного валютного фонду Крісталіною Георгієвою. За його словами, фонд готовий долучитися до пошуку частини ресурсів, які забезпечать фінансову стійкість держави протягом наступного року. «МВФ допоможе знайти частину коштів, які необхідні для фінансової стійкості України в наступному році. Дякую за це рішення. Зрештою, кожен економічний крок підтримки – це про справедливий захист наших людей», – зазначив глава держави.

Окремо йшлося про законодавчу складову співпраці. Зеленський наголосив, що частину рішень, які є зобов’язаннями перед партнерами, Верховна Рада вже ухвалила, а решту законів, потрібних для отримання фінансової підтримки, планують проголосувати до завершення року. Для України це принципово, адже наповнення бюджету наступного року значною мірою залежить від ритмічності зовнішнього фінансування: затримка навіть на кілька тижнів ускладнює виплати, а отже, позначається на соціальній сфері та оборонних видатках.

На зустрічі обговорювали й безпекову ситуацію. За словами Президента, росія змінює тактику повітряних атак: цілі — не лише життя людей, а й спроба максимально паралізувати роботу бізнесу та державних інституцій. У такій логіці макрофінансова допомога перестає бути суто економічним інструментом — вона фактично підтримує здатність країни функціонувати попри удари по інфраструктурі та енергетиці.

Візит до Нью-Йорка, у межах якого відбулася ця розмова, пов’язаний із тижнем високого рівня Генеральної асамблеї ООН. У програмі Зеленського — низка двосторонніх зустрічей, зокрема він уже спілкувався з Прем’єр-міністеркою Данії Метте Фредеріксен та Президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. Ключовими на сьогодні залишаються переговори про мир із Президентом США Дональдом Трампом.

Підсумок: домовленість із МВФ не закриває всієї потреби України у фінансуванні на наступний рік, але додає передбачуваності бюджетному процесу. Водночас вона прямо пов’язана з готовністю парламенту ухвалити решту законів — тобто фінансова стійкість країни залежить не лише від рішень партнерів, а й від швидкості власних кроків.