МЗС пропонує Москві конкретику: перемир'я почнеться зі списків об'єктів

За словами речника МЗС, Київ не вперше порушує тему припинення вогню — вичерпну пропозицію з цього приводу раніше озвучував президент Володимир Зеленський. Українська сторона наполягає, що такий режим має бути чесним і справедливим та охоплювати всі необхідні сфери.

«Якщо росіяни готові серйозно теж на це, то нехай надають списки об’єктів, нехай уточнюють деталі, ми чекаємо на це… Що стосується українських об’єктів, то ми хотіли б такий режим припинення вогню, коли по жодних із об’єктів не можна використовувати будь-які типи зброї», — сказав Тихий.

Ідеться насамперед про те, що будь-яка домовленість про перемир'я потребує взаємної верифікації. Без узгодженого переліку цілей неможливо ані проконтролювати дотримання режиму, ані зафіксувати порушення. Саме тому українська сторона перекладає тягар конкретики на Москву: якщо в Кремлі справді зацікавлені в деескалації, то мають продемонструвати це не заявами, а технічною готовністю до діалогу.

Речник МЗС привітав зусилля Сполучених Штатів, назвавши їх важливими та вчасними, і висловив сподівання, що з російського боку є така ж готовність, хоча й зауважив, що «це треба вже питати в них». За його словами, міністр закордонних справ Андрій Сибіга днями підтверджував, що над пошуком рішень, зокрема щодо енергетики та зерна, працюють і кілька інших країн, окрім США.

«Така робота дійсно теж триває, і Україна демонструє абсолютну конструктивність і готовність до деескалації навіть під час війни. Хотілося б, щоб і Росія демонструвала готовність до деескалації», — додав Тихий.

Контекст для цих заяв доволі показовий. 14 вересня президент США Дональд Трамп оголосив, що Україна та Росія погодилися не завдавати ударів по об'єктах енергетики. Володимир Зеленський своєю чергою заявив, що Україна готова припинити удари по російських енергетичних об'єктах, якщо партнери забезпечать виконання Росією «енергетичного перемир'я». Утім, уже 15 вересня Financial Times повідомило, що Володимир Путін не хоче укладати таку угоду до зими — атаки на українську енергетику він розглядає як інструмент тиску на Київ.

Отже, публічна позиція України залишається незмінною: перемир'я можливе, але воно має бути предметним і симетричним. Водночас сигнали з Москви вказують на протилежне — Кремль радше зберігає енергетичний тиск як важіль впливу. Для людей це означає просту річ: поки триває така гра в одні ворота, ризики для енергосистеми та опалювального сезону залишаються реальними, а кожна заява про «готовність до миру» потребує перевірки конкретними діями.