Тиждень між заявою і звільненням Кравченка: що це означає для системи влади

Політолог Володимир Фесенко в ефірі Radio NV пояснив, чому між оголошенням про відставку генпрокурора Руслана Кравченка та його фактичним звільненням виник тижневий проміжок. За його словами, причин було кілька: президент перебував за кордоном, а Верховна Рада не проводила пленарних засідань. Парламент можна було скликати терміново, але цього не зробили.

Фесенко звертає увагу на стиль ухвалення рішень в Офісі президента: замість швидкої реакції там часто обирають паузу, щоб ситуація вляглася, зменшився ажіотаж і з'явилася можливість спокійно оцінити подальші кроки. Події, що сталися, за його оцінкою, виявилися для влади неприємним сюрпризом.

Політолог також припускає, що в оточенні Володимира Зеленського точилася боротьба щодо самої доцільності звільнення. Одна з версій полягає в тому, що спочатку Давид Арахамія переконав президента взагалі не звільняти Кравченка, а вже після зустрічі з керівництвом НАБУ і САП рішення змінилося. «Знаєте, такий стан, коли він завис і у відставці, і в той же час ще залишається на посаді, не звільнений. Мені здається, що Зеленський любить такі комбінації, дивиться, як розвивається далі ситуація», — каже Фесенко.

Окремо він оцінив оголошення Кравченком підозри директору НАБУ Семену Кривоносу, зроблене одночасно з виїздом генпрокурора за кордон. На думку політолога, це була радше «самодіяльність»: якби існував наперед узгоджений план, кандидатура на заміну була б підібрана заздалегідь і призначена ще тоді, коли Кравченка відсторонили. Фесенко також переповідає розмову з народним депутатом-критиком влади, який ще минулого тижня говорив, що президент шукатиме власну кандидатуру, не покладаючись на рекомендації інших.

Хронологія подій була такою. 7 вересня Кравченко подав у відставку на тлі інформації про ймовірну причетність до корупційних схем. 14 вересня він оголосив про підозру директору НАБУ Семену Кривоносу, заявивши, що той нібито підробляв документи для отримання неправомірної вигоди в особливо великих розмірах, а НАБУ під час операції «Карфаген» отримало доступ до матеріалів проваджень щодо працівників антикорупційних органів. Кривонос назвав справу сфальсифікованою і заявив, що підозру йому не вручали; НАБУ розцінило це як продовження атаки на антикорупційні органи.

Того ж вечора Зеленський заявив, що генпрокурор має звільнитися, закликав парламент підтримати відставку і своїм указом відсторонив Кравченка від посади. Кравченко повідомив, що перебуває у закордонному відрядженні. Офіс генпрокурора заявив, що інформація про підозру Кривоносу не відповідає дійсності і що в межах цього провадження підозру не отримала жодна людина, оскільки правових підстав для такого рішення не було. 15 вересня Верховна Рада 317 голосами підтримала відставку, і Зеленський підписав указ про звільнення.

Для громадян ця історія важлива не лише кадровою зміною. Вона показує, як працює механізм ухвалення рішень у критичні моменти: пауза замість миттєвої реакції, конкуренція впливів усередині владного кола, публічний конфлікт між прокуратурою та антикорупційними органами. Усе це прямо впливає на те, наскільки передбачуваною виглядає боротьба з корупцією — а отже, і на довіру до інституцій, які її ведуть.