Нова стратегія Трампа щодо Ірану: чому вона може провалитися

Президент США Дональд Трамп вирішив змінити підхід до Ірану: замість погроз і бомбардувань Білий дім робить ставку на посилення санкцій та військово-морську блокаду іранських портів. Попередні спроби завершити конфлікт — від обмеженої бомбардувальної кампанії до заяв про знищення іранської цивілізації — не дали результату. Щоразу, коли Трамп говорив про можливий прорив у переговорах, жорсткі політики в Тегерані змінювали умови й зривали угоду.

Радники президента переконали його, що економічний тиск може бути ефективнішим за силу. Вони показали Трампу статистику впливу чинних санкцій на іранську економіку, і ця аргументація лунала в Овальному кабінеті та навіть у телефонній розмові з міністром фінансів Скоттом Бессентом. Ідея «максимального тиску» не нова — Трамп використовував її ще в перший термін, щоб змусити Іран відмовитися від ядерної програми. Однак тепер ситуація складніша: Іран уже висунув нову вимогу — стягувати збір за прохід Ормузькою протокою, а союзники США в Персидській затоці висловили невдоволення можливим посиленням контролю Тегерана над цим маршрутом.

Головна проблема стратегії очікування — час. Іран неодноразово дивував американських чиновників своєю економічною стійкістю, тож ефективне вичавлювання країни санкціями може затягнутися. Це відкладе і зниження цін на енергоносії, яке Білий дім обіцяє до проміжних виборів у Конгрес у листопаді. Крім того, самому Трампу доведеться виявити рідкісну для нього стриманість. Радники визнають: достатньо однієї емоційної заяви в соцмережах, аби ескалація зруйнувала весь план тиску.

Трамп уже неодноразово помилявся щодо намірів Ірану. На початку конфлікту він був переконаний, що війна триватиме кілька тижнів і що Тегеран не наважиться закривати Ормузьку протоку — обидва припущення виявилися хибними. Нещодавно президент знову повернувся до жорстких погроз, заявивши, що Іран постійно бреше і одного разу країну «повністю знищать». Це показує, як швидко риторика президента змінюється залежно від перебігу переговорів, і ставить під сумнів ефективність нового плану.

Підсумок: стратегія економічного тиску на Іран може спрацювати лише за умови, що Трамп зуміє втриматися від імпульсивних заяв і дасть санкціям час подіяти. Але з огляду на його стиль управління, ризик зриву плану залишається високим.