Удари по російських НПЗ: що стоїть за енергетичним перемир'ям і чи можлива зупинка нафтопереробки

·239 слівредакція
Удари по російських НПЗ: що стоїть за енергетичним перемир'ям і чи можлива зупинка нафтопереробки

Україна здатна регулярно вражати російські нафтопереробні заводи, але чи припинить це робити в обмін на енергетичне перемир'я — питання, яке зараз обговорюють на найвищому рівні.

У ніч на 22 вересня Сили оборони України атакували два російські нафтопереробні заводи із сукупною потужністю переробки понад 14 мільйонів тонн нафти на рік. Військовий експерт, генерал-лейтенант Ігор Романенко, засновник фонду «Закриємо небо України», окремо виділяє удар по Московському НПЗ: на його думку, це демонструє, що українські сили спроможні долати навіть найщільнішу російську протиповітряну оборону.

Питання енергетичного перемир'я експерт вважає принциповим. Позиція Києва, за його словами, чітка: Україна готова зупинити удари по російській нафтопереробці, якщо Росія припинить атакувати українську енергетику. Ідею такого перемир'я просуває президент США Дональд Трамп. Водночас Романенко застерігає від надмірного оптимізму: «Зрозуміло, що Трамп буде тиснути щодо енергетичного перемир'я. Однак вже неодноразово траплялася така ситуація, що Україна про щось домовлялася з союзниками. Потім Путін дзвонив до Трампа. І все переверталося з ніг на голову».

Ключове обмеження для подальших ударів — не спроможність знайти цілі, а виробництво озброєнь. За словами Романенка, Сили оборони можуть бити по російських НПЗ та інших об'єктах паливно-енергетичної інфраструктури регулярно, проте все впирається у кількість і дальність засобів ураження. Серед пріоритетів він називає розробку балістичної ракети з дальністю 250–300 кілометрів, а також ракети, здатної дістати до Москви. Якщо ці проєкти доведуть до серійного виробництва, російська нафтопереробка може зупинитися або опинитися у стані, близькому до критичного.

Для України це питання має подвійне значення. З одного боку, удари по НПЗ скорочують ресурси, які Росія спрямовує на війну, і зменшують експортні надходження її бюджету. З іншого — саме ці удари є важелем у переговорах про припинення атак на українську енергосистему, від якої залежать тепло й світло в домівках мільйонів людей. Тож вибір між ескалацією та перемир'ям — це не лише військова, а й політична ставка.

Підсумок: Україна має технічну спроможність завдавати ударів по російській нафтопереробці, але масштаб цієї спроможності залежить від власного виробництва ракет. Енергетичне перемир'я, яке просуває Вашингтон, може тимчасово призупинити удари — проте його стійкість залежатиме від того, чи виконуватиме Росія свою частину домовленостей.

Читайте також