Порожні полиці та логістичний податок: що насправді стоїть за дефіцитом

Паніка через порожні полиці, яку минулими вихідними спостерігали мешканці Києва, зрозуміла на тлі російських ударів по портах, складах і логістичних центрах. Однак дефіциту продуктів харчування в Україні не буде. Причина — в економіці: країна сама виробляє близько 80% продовольства, яке споживає, і навіть більше, ніж потрібно для внутрішнього ринку.

М'ясо, молоко, яйця, крупи, борошно, олія, овочі та кондитерські вироби — це переважно продукція українських виробників. Імпорт, що становить приблизно 20%, — це здебільшого доповнення до базового асортименту: екзотичні фрукти, морепродукти, окремі сири, кава та преміальні товари. Для аграрного сектору проблема прямо протилежна — надлишок продукції, яку потрібно експортувати, тому удари по портах б'ють насамперед по доходах виробників і валютних надходженнях.

Справжня залежність від імпорту зосереджена в інших сферах: машини, обладнання, транспорт, хімічна продукція, енергоносії та енергетичне обладнання. Саме тут логістичні проблеми можуть відчуватися найгостріше — але не як дефіцит, а як затримки поставок і зростання цін. Заводи довше чекатимуть на комплектуючі, енергетики — на трансформатори, перевізники — на запчастини.

Економісти називають це «логістичним податком Путіна». Росії не обов'язково повністю блокувати українські порти — достатньо підвищити ризик перевезень. Це веде до здорожчання страхування, фрахту та змушує перенаправляти вантажі на альтернативні маршрути. За чотири з половиною роки війни Україна розосередила логістику: морський коридор, дунайські порти, залізниця, автошляхи та європейські порти працюють паралельно, тож удар по одному об'єкту не зупинить всю систему.

Головний ризик — не товарний дефіцит, а логістична інфляція. Товари будуть, але вони їхатимуть довше і коштуватимуть дорожче. Тому порожні полиці — це тимчасове явище, а от дорожчі чеки в магазинах — гарантований наслідок нинішніх атак.