Проміжні вибори у США: чому поразка республіканців зробить Трампа «кульгавою качкою»

Проміжні вибори до Конгресу традиційно перетворюються на референдум про чинного президента: американці голосують не лише за партію, а й за те, як оцінюють його курс. Цього разу Трамп сам посилив цей ефект, зробивши кампанію максимально персоналізованою. І напередодні голосування він підходить до нього у вкрай невигідній позиції. Війна проти Ірану затягується, домовитися не вдається, а ціна цієї війни лягає на пересічного американця. Паралельно мирні зусилля щодо України, які могли б хоч якось відволікти виборця від цін на пальне, фактично провалилися — попри гучні передвиборчі обіцянки завершити війну за 24 години.

Головний удар по позиціях Трампа завдають саме ціни. До початку війни проти Ірану 28 лютого 2026 року галон пального в середньому коштував 2,98 долара, тепер — 4,30 долара, тобто зростання становить близько 44,3%. Іронія в тому, що саме на обіцянках стабілізувати економіку та повернути «старі ціни» Трамп виграв вибори 2024 року в Камали Гарріс. Виборець, який голосував насамперед «шлунком», дедалі виразніше відчуває, що дешевого дизелю не отримав. Свіже загальнонаціональне опитування Focaldata показує, що діяльність Трампа схвалюють лише 33% виборців — на три відсоткові пункти менше, ніж місяцем раніше, і це антирекорд. Серед республіканців схвалення впало до 72%, що також є історичним мінімумом.

У відповідь Трамп намагається демонструвати силу, але цим лише погіршує ситуацію. У нещодавньому інтерв’ю Fox News він заявив, що не шкодує про початок війни проти Ірану і вчинив би так само знову: «Я не вірю у слово "шкодувати"... Якби мені довелося зробити це знову, я вчинив би точно так само. Я не думаю, що виборці деморалізовані. Я вважаю, що вони дуже пишаються тим, що я не даю Ірану можливості здобути ядерну зброю». Професор міжнародної політики Інституту Клінтона Скотт Лукас вважає, що адміністрація потрапила в пастку, яку сама й створила: «Вони не збираються виходити з війни з Іраном у найближчі два місяці, вони опинилися в пастці. Вони не зможуть знизити інфляцію. Не зможуть суттєво покращити ситуацію на ринку праці. Федеральний борг уряду США вже перевищує 40 трильйонів доларів».

На цьому тлі Трамп пішов у ва-банк: на з’їзді Республіканської партії він пообіцяв у разі збереження більшості в обох палатах виплатити кожному дорослому громадянину США дивіденди у 5 тисяч доларів. Експерти називають це фактичною спробою купити голоси. Лукас наголошує, що це «нісенітниця, тому що це незаконно», а до того ж політично неможливо: рішення про державні видатки ухвалює Конгрес, а не президент. Якби таку обіцянку спробували виконати, вона коштувала б бюджету понад 1,3 трильйона доларів.

Паралельно Трамп шукає винних у власних проблемах. Він закликав Володимира Зеленського припинити удари по російській дизельній інфраструктурі, не сказавши при цьому жодного критичного слова на адресу Росії чи Путіна: «Пан Зеленський має зробити одну річ. Він має припинити знищувати запаси дизельного палива в Росії». Міністр фінансів США Скотт Бессент також перекладає відповідальність за енергетичний шок на Україну, хоча саме війна проти Ірану підвищила ціни на нафту й спровокувала дефіцит через перекриття Ормузької протоки. Цей пошук винних вочевидь розрахований на внутрішню аудиторію: американцям потрібно якось пояснити, чому пальне подорожчало майже вдвічі перед виборами.

Окремий сюжет — можливі перестановки в переговорній команді щодо України. Після візитів Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера до Москви й Києва 5–6 вересня, які не дали суттєвих результатів, з’явилися повідомлення, що провідну роль можуть передати ЦРУ. Голова ЦРУ Джон Реткліфф, який належить до проукраїнського крила в Білому домі, побував у Москві 25 серпня з неоголошеним візитом і, за даними FT, привіз реалістичні оцінки ситуації на полі бою. Колишній радник Трампа з нацбезпеки Джон Болтон застерігає: розвідка може вести непублічні переговори, але не має заміняти дипломатію, бо це створює ризики для її незалежності. Генерал-лейтенант у відставці Бен Годжес оцінює Віткоффа й Кушнера різко: «Я назвав їх дурнями, тому що вони не мають жодної з необхідних кваліфікацій... Росіяни починають з ними гратися».

Що це означає практично? Якщо республіканці втратять більшість хоча б у Палаті представників, Трамп фактично стане «кульгавою качкою» вже восени 2026 року — задовго до завершення каденції. Провести будь-який закон через Конгрес стане значно важче, а численні комітети можуть розпочати розслідування діяльності президента та його оточення. Для України це подвійна невизначеність: з одного боку, послаблений Трамп може шукати швидких зовнішньополітичних перемог, з іншого — його спроби перекласти власні невдачі на Київ уже стали частиною передвиборчої риторики. Тому варто дивитися не на заяви, а на дії — і готуватися до того, що політика Вашингтона щодо обох воєн залишатиметься заручником внутрішньої боротьби.