Путін обирає Пекін замість Вашингтона: що стоїть за планами Кремля

За інформацією джерел, близьких до Кремля, Володимир Путін має намір особисто відвідати саміт Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, який Сі Цзіньпін прийматиме в Шеньчжені 18–19 листопада. Якщо це станеться, це буде перша поява російського лідера на цьому майданчику з 2017 року. Водночас імовірність його участі в саміті G20 у Флориді, де очікується Дональд Трамп, співрозмовники оцінюють як мінімальну. Ні Кремль, ні речник Дмитро Пєсков ситуацію публічно не коментують.

Такий вибір має кілька вимірів. По-перше, АТЕС дає Путіну можливість з'явитися на великому міжнародному заході без прямого ризику зіткнутися з представниками країн, які підтримують Україну. Російський лідер останніми роками уникає багатосторонніх форматів саме через загрозу таких контактів. По-друге, участь у G20 у США ускладнюється не лише санкціями та ордером Міжнародного кримінального суду, виданим 2023 року у справі про депортацію українських дітей, а й можливою присутністю на заході Володимира Зеленського.

Окремий сюжет — ідея тристоронньої зустрічі лідерів трьох найбільших ядерних держав. Помічник Кремля з зовнішньої політики Юрій Ушаков ще на початку вересня казав, що Путін і Сі обговорювали її на саміті ШОС у Киргизстані, і що все залежатиме від рішення Трампа щодо АТЕС. Водночас у Москві, за даними джерел, не очікують просування в переговорах щодо війни проти України на G20 і розчаровані роботою спецпосланців Трампа — Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера.

Для Китаю поява Путіна на АТЕС означатиме додатковий дипломатичний клопіт: організаторам доведеться враховувати санкційний статус гостя і реакцію інших учасників. Для самого Путіна це може стати наймасштабнішим виходом на міжнародну арену від початку повномасштабного вторгнення в Україну. Від 2022 року він відвідував Китай, Індію, ОАЕ, Північну Корею, В'єтнам, Монголію та колишні радянські республіки, а також побував на Алясці. Але жоден із цих візитів не був багатостороннім форумом такого рівня.

Підсумок. Кремль демонструє, що ставка робиться на Пекін, а не на Вашингтон. Для України це означає, що найближчим часом просування до миру через американський майданчик залишається під питанням, тоді як російсько-китайська координація може отримати новий публічний вимір.