Путін тисне на слабке місце: чому балістика стає головною загрозою для України

Останніми тижнями російські війська значно інтенсифікували атаки балістичними ракетами, зокрема по Києву. Причина — критична нестача в Україні засобів протиракетної оборони, здатних збивати саме балістичні цілі. Це підтверджує і динаміка нещодавніх атак: під час однієї з них сили ППО знищили близько 90% ворожих безпілотників, проте жодна балістична ракета не була перехоплена. Фактично всі вони досягли цілей, визначених російським командуванням.

Британський аналітик Філ Кларк наголошує: така тактика не випадкова. Москва чудово розуміє, що українські війська перебувають у скрутному становищі через брак боєприпасів для перехоплення балістики. «Ці атаки, поза сумнівом, триватимуть, поки росіяни можуть продовжувати їх, тому що росіяни знають те саме, що Зеленський чітко пояснив нам усім — що Україні гостро не вистачає боєприпасів, які можуть збити балістичні ракети», — зазначає він.

Окрема тривога — арсенал, який використовує Росія. Окрім власних ракет, ворог активно застосовує північнокорейські KN-23. Це дозволяє Кремлю не лише нарощувати інтенсивність ударів, але й зберігати власні запаси. На думку Кларка, Путін усвідомлює, що зараз має рідкісну перевагу: «Путін знає, що у нього є вікно можливостей, коли балістичні ракети вразять більш-менш все, на що вони спрямовані, і українці мало що можуть з цим вдіяти. Він прагне влаштувати Україні справді жахливу зиму».

Контекст додає серйозності ситуації: від початку року обсяги постачання антибалістичних ракет в Україну скоротилися приблизно втричі. При цьому, за оцінками військових, Росія здатна запускати по Україні близько 100 балістичних ракет щомісяця. Це означає, що вирішальним стає питання міжнародної підтримки: без швидкого поповнення запасів протиракетної оборони Україна ризикує залишитися фактично беззахисною перед найнебезпечнішим типом озброєння.

Підсумок простий: російське керівництво свідомо концентрує зусилля на балістиці, щоб максимально ускладнити життя українцям у холодну пору року. Від того, наскільки швидко партнери відреагують на цей дефіцит, залежить, чи вдасться уникнути найгіршого сценарію цієї зими.