Людський ресурс Путіна вичерпується: що означає арифметика російських втрат

Заява російського пропагандиста Захарія Прилєпіна про те, що Росії «бракує людей» і потрібні нові республіки для поповнення армії, — це не риторична фігура, а побічний показник реальної проблеми. Країна, яка веде велику війну п'ятий рік, починає рахувати не танки й снаряди, а тіла. І цифри цього рахунку поступово виходять за межі офіційного мовчання Москви.

Незалежні підрахунки різняться методами, але сходяться в масштабі. Спільний проєкт BBC Russian і «Медіазони» підтвердив імена майже 249 тисяч російських військових, загиблих в Україні, — і це лише ті смерті, які вдалося зафіксувати за відкритими джерелами. Статистична модель на основі реєстру спадкових справ оцінює втрати росіян віком 18–59 років до кінця 2025 року приблизно у 352 тисячі. Начальник Штабу оборони Великої Британії Річард Найтон 11 вересня назвав іншу величину: близько 1,5 млн сукупних втрат із лютого 2022 року, з яких близько 500 тисяч — загиблі. Розбіжність тут не суперечність, а різні часові межі й джерела даних.

Що це означає для Росії? Передусім те, що людський ресурс, на який Кремль звик розраховувати, має межу — і вона вже близько. Звідси й спроби закривати нестачу грошима: федеральна виплата родині загиблого за указом Путіна становить 5 млн рублів, плюс страховки, регіональні доплати й пенсії. Але навіть ця система дає збої. За даними дослідника Яніса Клюге, у Башкортостані виплату за смерть скоротили з 2 млн рублів спершу до 1 млн, потім до 500 тисяч, а тепер — до 100 тисяч. Кіровська та Омська області зменшили її вдвічі, в Ульяновській — у 20 разів, а Оренбурзька з 1 липня скасувала виплати повністю. За оцінкою Re:Russia, лише за перше півріччя 2025 року бюджети всіх рівнів заклали на набір і утримання живої сили понад 2 трлн рублів, з яких близько 490 млрд — зобов'язання перед сім'ями загиблих.

Для України ці цифри мають подвійне значення. З одного боку, вони показують, що ціна російського наступу стає для Москви дедалі обтяжливішою: за приблизно 2% додаткової території, захопленої з січня 2023 року, заплачено сотнями тисяч життів, а розширення кладовищ у російських регіонах видно навіть із супутників. З іншого — виснаження не означає зупинки. Воно означає, що Кремль шукатиме нові способи поповнювати армію: тиском на регіони, вербуванням серед найбідніших і, як прямо пропонує Прилєпін, експлуатацією неросійських народів.

Підсумок простий: Росія справді вичерпує свій головний ресурс — людей. Але доки вона компенсує це грошима, адміністративним тиском і цинічним розрахунком, українській стороні доведеться виходити з того, що тиск триватиме — просто дорожче для Москви й болючіше для її власного суспільства.