Стубб: Москва грає на залякуванні, і надмірна реакція Європи — це її зброя

Президент Фінляндії Олександр Стубб окреслив на полях Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку позицію, яка відрізняється від тональності багатьох європейських заяв останніх тижнів. На його переконання, європейські країни мають бути готовими до продовження російських диверсій і підривної роботи, але водночас не перетворювати кожен інцидент на очікування неминучого нападу.

«Росія намагається дестабілізувати та залякати Європу. І щоразу, коли ми надмірно реагуємо на гібридну атаку, вони фактично виграють битву саме таким способом», — цитує Стубба Politico. За його словами, повномасштабна військова ескалація проти НАТО не відповідає інтересам Москви і не є їй під силу, тож Кремль і надалі робитиме ставку на залякування. Відповідь Європи, на думку фінського лідера, полягає у холоднокровності, спокої та самовладанні — але не в ігноруванні конкретних інцидентів.

Що це означає для країн Альянсу практично? Стубб підтримав підхід Німеччини, яка поклала на Росію відповідальність за спробу атаки дроном в аеропорту Лейпциг/Галле, де безпілотник влучив в український вантажний літак Ан-124. Німецькі слідчі згодом встановили двох імовірних виконавців, одного з яких пов'язали з російською військовою розвідкою. «Саме це і потрібно робити. Треба вказати пальцем і сказати: ми знаємо, що ви робите, і ось якими будуть наслідки», — заявив президент Фінляндії. Такий підхід — публічно назвати винного й показати ціну — Стубб протиставляє двом крайнощам: мовчанню та паніці.

Окремо він розкритикував перебільшену реакцію частини розвідувальних служб, які натякають, що наступною ціллю Росії може стати Фінляндія. Доказів цьому, за словами Стубба, немає: Гельсінкі закликає зберігати пильність, адже країна має найдовший серед членів НАТО кордон з Росією — половину всього кордону Альянсу з РФ, — але розвідка наразі фіксує лише активність без ознак безпосередньої воєнної загрози. Ця позиція звучить на тлі попереджень польського прем'єра Дональда Туска про можливі удари російських дронів чи ракет по території країн НАТО; оцінки європейських столиць щодо термінів і характеру можливої ескалації різняться.

Окрема тема — дипломатія. Стубб прокоментував майбутню зустріч президентів США та України Дональда Трампа і Володимира Зеленського в Нью-Йорку. Він не очікує мирної угоди вже цього тижня, але допускає домовленості щодо окремих питань. Потенційним кроком уперед він назвав концепцію або рамки припинення вогню в Чорному морі, пов'язані з постачанням зерна чи енергоресурсів. Серед можливих майданчиків для продовження контактів Стубб згадав саміт G20 у Майамі в грудні, де гіпотетично могли б зустрітися Зеленський і Путін, щоправда, зауваживши, що до такого формату ще далеко. Він також відкинув припущення, що стане єдиним представником Європи на переговорах із Росією: на його думку, спільного переговорника в Європи навряд чи буде, а власна роль полягає радше в допомозі «за лаштунками».

Підсумок для України та її партнерів виглядає так: Київ отримує сигнал, що підтримка зберігається, але її політичне оформлення дедалі більше залежатиме від здатності Європи тримати баланс між твердістю й самовладанням. Якщо Москва справді розраховує на втому й страх, то найдорожчою для неї відповіддю буде спокійна, послідовна і скоординована реакція — з названими винуватцями та відчутними наслідками.