Стратегія Трампа щодо Ірану: ставка на економічний тиск замість війни

Дональд Трамп змінив тактику у протистоянні з Іраном після того, як військові удари та дипломатичні ініціативи не принесли результату. Тепер Білий дім робить ставку на економічний тиск — посилення санкцій та блокаду іранських портів, сподіваючись змусити Тегеран поступитися щодо відкриття Ормузької протоки.

Цей підхід є продовженням політики «максимального тиску», яку Трамп застосовував під час першого терміну. Радники переконують президента, що економіка Ірану вже зазнає серйозних проблем: інфляція зростає, енергетичні доходи скорочуються, а в сільському господарстві виник дефіцит. Сам Трамп заявляє, що «Іран банкрут, повністю банкрут». Водночас попередні оцінки президента щодо стійкості Тегерана виявилися помилковими: війна, яка мала тривати кілька тижнів, затягнулася, а Іран демонструє готовність терпіти труднощі заради збереження влади.

На рішення утриматися від нових ударів вплинуло і скорочення запасів американських боєприпасів, особливо ракет для ППО — їх рівень становить лише близько 20% від необхідного Пентагону. Минулого місяця іранська ракета вже змогла подолати протиповітряну оборону бази США в Йорданії та влучити в казарму. Це створює ризики для захисту американських сил та союзників у разі ескалації.

Переговори про відкриття Ормузької протоки залишаються у глухому куті: Тегеран постійно змінює умови, спочатку вимагаючи плату за прохід суден, а згодом — репарації від США. Після припинення бомбардувань наприкінці липня Іран заявив, що контролює протоку і не прагне відновлювати мирний діалог. Водночас один із чиновників Білого дому зазначив, що «президент може ще сильніше задіяти багато важелів у найближчі тижні та місяці».

Нова стратегія Вашингтона — це гра на витривалість, де час працює проти обох сторін. Питання в тому, чи вистачить у Трампа політичної волі чекати, поки економічний тиск дасть результат, і чи не спровокує подальше затягування конфлікту нову ескалацію на Близькому Сході.