Три НПЗ за три дні, звільнені села на Луганщині та тиск США: що це змінює

Минулої ночі російські ракети й дрони били по Дніпропетровщині, Полтавщині та Одещині. Цілями були об'єкти енергетики, склади, логістичні центри й торгові об'єкти. Найскладніша ситуація на Одещині: там удари цілеспрямовано наносять по прибережній інфраструктурі — портах і логістиці, в самій Одесі пошкоджено два логістичні склади. У Дніпрі знову є загиблі.

Україна відповідає адресно. Безпілотники долетіли до Самари й уразили Куйбишівський НПЗ, що належить «Роснефті»; після влучання почалася пожежа, ураження підтвердив Генштаб. Таким чином за три дні було атаковано три великі заводи — Московський, Уфимський і Куйбишівський. Для людей це означає передусім те, що війна поступово переміщується в економічну площину: удари по переробці скорочують російські доходи й ускладнюють постачання пального армії. Але саме тут виникає політична складність.

Річ у тім, що удари відбуваються на тлі прохання Дональда Трампа до України та Володимира Зеленського припинити атаки на російську нафтопереробку. Аргументація про вплив цих ударів на американський ринок пального не витримує перевірки: ціни в США залежать насамперед від ситуації на Близькому Сході та Ормузької протоки, а не від пожеж на російських заводах. Причина радше у внутрішній політиці — напередодні виборів зростання цін на дизель стає чутливим питанням. Невдовзі має відбутися зустріч Трампа і Зеленського в Нью-Йорку, і поки тиск має переважно словесний характер. Навіть якби Київ погодився зупинити удари — що малоймовірно, — незрозуміло, як це зарадило б американському лідеру.

На фронті найпомітнішою залишається операція «Вівальді». Російський задум обійти Лиман, вийти на Святогірський напрямок і далі до північних околиць Слов'янська було зірвано контрнаступом Третього армійського корпусу. Шандриголове звільнили бійці 66-ї ОМБР імені Мстислава Хороброго, там узяли полонених; після зачистки були звільнені й сусідні території. Бої вже точаться за річкою Чорний Жеребець, і навіть російські джерела визнають відхід оборони за цю межу та втрату контролю над частиною населених пунктів у районах Ямполівки, Тернів, Невського й Макіївки. Своєю чергою, хибні доповіді про захоплення Святогірська завадили російському командуванню вчасно перекинути резерви, які пішли на інші напрямки — Слов'янськ, Краматорськ, Дружківку і Костянтинівку.

На Харківщині противник відбиває штурми в районах Стариці, Козачої Лопані, Лимана, Семенівки та Рибалчиного, а на Великобурлуцькому напрямку — поблизу Зарубинки. Заяви про просування на 10–15 кілометрів углиб України не відповідають дійсності: Білий Колодязь не окупований, а прикордоння залишається нестабільним через диверсійні групи та дронові атаки. Під Куп'янськом триває зачистка попередніх проникнень, зокрема успішно діє полк Р.У.Г. із корпусу «Хартія» в районі Западного і Дворічної. Ворог пробував прорвати оборону біля Ківшарівки за Осколом.

На Краматорсько-Дружківському напрямку росіяни намагаються обходити Костянтинівку флангами — через Осикове, Олексієво-Дружківку та Віролюбівку, а по Дружківці й Старорайському за кілька діб скинули п'ять ФАБ-500. У Краматорську зруйновано ще один міст через Красноторку. На Добропільському виступі ворог тисне в бік Кучерового Яру та Золотого Колодязя, де стійкого українського контролю немає — це «сіра зона» з активними боями. Поблизу Оріхова бої точаться між Новоданилівкою та містом, а українські сили б'ють по логістиці: знищено міст між Інженерним і Новопокровкою на трасі Оріхів — Пологи.

Окремо варто згадати втрату, яку понесли російські окупаційні структури: український дрон ліквідував Костянтина Полєжаєва — колишнього мера Бєлгорода й ексзаступника губернатора Білгородської області. Він очолював місто у 2015–2018 роках, а в 2023-му був звинувачений у хабарях і розкраданні коштів; щоб уникнути покарання, уклав контракт із армією і вирушив на війну.

Ще один сюжет доби — заява польського прем'єра Дональда Туска про нібито 27 тисяч загиблих українських військових за місяць. Такі дані не узгоджуються ні з масштабами боїв, ні з логікою мобілізації. Військовий і блогер Юрій Бутусов назвав цю заяву незрозумілою та такою, що не корелює з реальністю. Для України подібні слова союзника мають цілком практичний вимір: вони працюють на російську пропаганду і підживлюють сумніви щодо підтримки Києва.

Підсумок: доба показала дві тенденції одночасно. На полі бою українські сили утримують ініціативу на луганському напрямку й дедалі частіше переносять удар у глиб Росії — по нафтопереробці, яка фінансує війну. Натомість політичний тиск із боку Вашингтона та необережні заяви окремих союзників створюють додатковий фон, який Києву доведеться враховувати в найближчих переговорах.