Ветерани війни проти України отримали мандати в Держдумі: що це змінює

Секретар генради «Единой России» Володимир Якушев спершу назвав цифру 86 — стільки, за його словами, бійців окупаційної армії партія провела до парламенту. Згодом у політсилі число скоригували вдвічі, і зрештою Якушев говорив уже про 49 майбутніх мандатів: «За попередніми даними, ми розраховуємо, що 49 учасників [війни] дістануть мандати депутатів Державної думи». Різниця між початковою та підсумковою цифрами так і не була публічно пояснена — повідомлення з першими даними зникло зі стрічок під приводом уточнення.

Навіть за скоригованого числа частка ветеранів у новому скликанні сягає приблизно 11% від загальної кількості депутатів. За підрахунками, якби ці люди об'єдналися у власну фракцію, вона за чисельністю могла б конкурувати з КПРФ за статус другої в парламенті. Для порівняння: це не окрема політична сила, а розподілені по списках представники однієї партії, тож ідеться не про новий центр впливу, а про зміну облич самої «Единой России».

Політичний сенс такої ставки стає зрозумілішим у ширшому контексті. Вибори тривали з 18 до 20 вересня. ЦВК оголосила про явку понад 56%, тоді як незалежні оцінки називають реалістичнішою цифру близько 40%. «Единая Россия» отримала найбільшу фракцію за всю свою історію, але програла голосування за кордоном, де російська еміграція віддала перевагу «Новым людям» і комуністам. Голосування також організували на тимчасово окупованих територіях України, що викликало рішучий протест Києва та звернення парламенту до міжнародної спільноти. У невизнаному Придністров'ї, попри заперечення Молдови, відкрили 17 дільниць.

Що це означає на практиці? По-перше, ветерани війни перетворюються на кадровий резерв влади — люди з бойовим досвідом і лояльністю, яку в Кремлі вважають надійнішою за партійну дисципліну. По-друге, присутність такої групи в парламенті ускладнює будь-які майбутні компроміси щодо припинення війни: для цих депутатів сама тема перемовин стає особистим політичним ризиком. По-третє, це сигнал для самої Росії — влада готує суспільство до тривалого конфлікту, в якому військовий досвід стає пропуском у політику.

Для України та її партнерів важливий інший висновок: склад Держдуми наступного скликання означає, що розмови про зміну курсу Москви після виборів не мають під собою підстав. Парламент, у якому кожен дев'ятий депутат воював проти України, за визначенням не стане майданчиком для деескалації.