Британія, Франція та Німеччина готують власний план мирних переговорів: чому це важливо для України

Франція, Німеччина та Велика Британія, відомі як формат «Е3», активізували координацію щодо України. За даними західних ЗМІ, ці країни прагнуть стати основними переговорниками від Європи, щоб не допустити ситуації, коли ключові рішення ухвалюватимуться без участі європейської сторони. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц підтвердив, що три держави працюють «на пряме прохання України», і зазначив, що питання про те, хто говоритиме від усього Євросоюзу, вирішать уже під час реальних переговорів.

Європейці визнають: будь-який діалог із Росією, найімовірніше, відбуватиметься під егідою США, тому Париж, Берлін і Лондон намагаються впливати на Вашингтон, аби той активніше залучав їх до процесу. Водночас у Європі наполягають, що питання безпеки континенту надто важливі, щоб покладатися лише на непередбачуваність американської адміністрації. Аналітики зазначають: саме Євросоюз, який запровадив 21 пакет санкцій проти Росії та контролює значну частину заморожених російських активів, імовірно, надаватиме Україні гарантії безпеки після врегулювання.

Водночас усередині ЄС немає єдності щодо тактики. Президент Євроради Антоніу Кошта доручив своїй команді налагодити контакти з Кремлем, пояснюючи це необхідністю доносити до Москви європейську позицію безпосередньо. Це викликало критику з боку Франції та Німеччини, які вважають такі дії перевищенням повноважень, тоді як Австрія та Бельгія ініціативу підтримали, а країни Балтії назвали її грою на руку Кремлю. У Кремлі на ці контакти відреагували роздратовано, звинувативши європейські країни в підштовхуванні України до продовження війни.

Західні чиновники та аналітики очікують, що взимку війна стане ще інтенсивнішою: Росія готує масштабніший наступ на українські позиції та цивільну інфраструктуру, тоді як Україна потерпає від дефіциту засобів протиповітряної оборони. Деякі джерела припускають, що Кремль може оголосити нову хвилю мобілізації, але не раніше завершення виборів до Держдуми. Окремо наголошується, що Путін наполягає щонайменше на повному контролі над Донбасом, і якщо цієї мети не буде досягнуто до осені 2027 року, імовірність реальних переговорів зросте.

Скептики застерігають від надмірного оптимізму. Німецький депутат Норберт Реттген зауважує, що Європа має бути за столом переговорів, адже йдеться про її власну безпеку, яку Вашингтон уже не вважає своїм життєво важливим інтересом. Натомість директор аналітичного центру ECFR Марк Леонард називає відсутність прямих каналів Європи з Росією з 2022 року «майже злочинною бездіяльністю». Європейські дипломати також згадують про ризик повторення ситуації листопада 2025 року, коли США представили власний мирний план без координації з Європою.

Підсумовуючи, можна сказати: європейська ініціатива щодо мирних переговорів — це спроба гарантувати, що інтереси України та Європи не будуть проігноровані у фінальних домовленостях. Від того, наскільки успішною буде координація між Лондоном, Парижем і Берліном та їхня взаємодія з Вашингтоном, залежатиме і формат майбутнього врегулювання, і роль Європи в системі безпеки після війни.