Зеленський звільнив Кравченка з посади генпрокурора: що це означає

Указ №932/2026 від 15 вересня оприлюднено на сайті глави держави. У документі зазначено: «Звільнити Кравченка Руслана Андрійовича з посади Генерального прокурора». Цього ж дня Верховна Рада дала згоду на звільнення — ініціативу підтримали 317 народних депутатів. Напередодні Президент відсторонив Кравченка від посади.

Формально процедура виглядає завершеною: є подання, є голоси парламенту, є підпис глави держави. Але політичний контекст цього рішення значно ширший за кадрову ротацію. Ще 7 вересня Кравченко подав у відставку, а 14 вересня заявив, що підписав підозру директору НАБУ Семену Кривоносу. Йому інкримінують підроблення офіційних документів для отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі та фіктивне усиновлення з метою штучного створення підстави для уникнення відповідальності в суді.

Далі події розвивалися стрімко. Кравченко оприлюднив текст підозри й матеріали справи щодо Кривоноса, а також повідомив, що виїхав за кордон у відрядження. Увечері того ж дня в Офісі Генерального прокурора спростували інформацію про нібито повідомлення про підозру керівнику НАБУ. Таким чином, публічна суперечка між двома відомствами точилася буквально напередодні звільнення.

Для громадян ця історія має цілком практичний вимір. Генпрокуратура й НАБУ — ключові інституції у справах про корупцію та резонансні злочини. Конфлікт між їхнім керівництвом і кадрова турбулентність неминуче позначаються на темпах і якості розслідувань, а отже — на довірі до всієї правоохоронної системи. Поки не призначено нового генерального прокурора, відомство працює у стані тимчасового керівництва, і саме від того, хто очолить його далі, залежатиме, чи продовжиться протистояння з НАБУ, чи сторони перейдуть до іншої моделі взаємодії.

Ще один вимір — міжнародний. Прозорість роботи антикорупційних органів залишається однією з умов співпраці з партнерами, тож будь-яка невизначеність у керівництві ГПУ привертає увагу за кордоном. Демонстративне оприлюднення матеріалів справи проти очільника НАБУ та подальше спростування з боку Офісу генпрокурора створюють картину інституційного конфлікту, який доведеться гасити наступнику Кравченка.

Підсумок: звільнення Руслана Кравченка завершує один етап, але не знімає головного питання — як далі вибудовуватимуться стосунки між Генпрокуратурою та НАБУ і чи не позначиться ця історія на справах, які обидва відомства ведуть.