Зустріч Зеленського і Трампа в Нью-Йорку: що змінює наступ на Лиманському напрямку

Ідеться про операцію, яку публічно анонсував Андрій Білецький. За його словами, три місяці тому він говорив про козирі для Трампа — тепер вони стали видимими. На півночі Донецької області 3-й армійський корпус повернув під контроль близько 125 км² території в районі Лиману та Святогірська. Це дозволило зрізати так звану клешню, якою російські сили намагалися охопити агломерацію Слов'янськ — Краматорськ із півночі.

Для переговорного процесу це має цілком конкретне значення. Раніше зустрічі з Трампом відбувалися на тлі російського просування, тепер ситуація протилежна. Заяви Путіна про «наступ по всіх фронтах» уже не відповідають реальному стану речей, а навіть російські воєнкори та аналітики визнають, що армія РФ на цій ділянці зазнала невдачі й відступила. Це наймасштабніший наступ українських сил за цей рік, і відбувається він саме на території, яку Путін уже оголосив «своєю».

Контекст підсилюють і нещодавні заяви самого Трампа: він визнав, що через українські удари Росія фактично втратила контроль над нафтопереробною галуззю. До цього втрати позицій на стратегічному відтинку фронту не було. За нинішніх темпів захопити Донбас ані до кінця року, ані до весни наступного року російська армія вже не встигає. Раніше Трамп казав, що в України немає карт — тепер таке твердження втрачає підставу. Чи справдилися слова Зеленського про те, що ця зустріч може «багато змінити», стане зрозуміло найближчим часом.

Підсумок: фронтові успіхи не гарантують автоматичних рішень на переговорах, але вони змінюють вихідну позицію сторін. Для України це означає, що аргументів за столом переговорів побільшало, а для Росії — що тиск на неї зростатиме не лише на полі бою, а й у дипломатичному вимірі.