Чому мир між Україною і Росією неможливий: аналіз

Нещодавній візит Путіна на Курильські острови зайвий раз продемонстрував, що мирної угоди між Україною та Росією не буде. Ці острови, окуповані СРСР після Другої світової війни, досі не визнаються російською територією більшістю країн світу, включно з Україною, США, ЄС та Китаєм. Саме через це Японія так і не підписала з Росією мирний договір, адже він потребує взаємного визнання кордонів.

Ця ситуація є прямою паралеллю до українсько-російських відносин. Поки в Кремлі при владі нинішній режим, Росія не звільнить окуповані території та не визнає суверенітет України. З іншого боку, Україна юридично не може відмовитися від своїх земель через Конституцію. Тож до повного завершення окупації мирний договір неможливий, а максимальним результатом дипломатії може бути лише тимчасове перемир'я, як у випадку з Північною та Південною Кореєю або Туреччиною і Кіпром. Від такого сценарію Москва категорично відмовляється з першого дня повномасштабного вторгнення.

Оскільки Путін досі вірить у досягнення своїх цілей військовим шляхом, зупинити його можуть лише два чинники: переконаність, що цілі вже досягнуті, або розуміння, що ресурсів для їх досягнення більше немає. Стратегія адміністрації США з 2025 року спрямована на перший варіант — американці пропонують бонуси, які Путін може сприйняти як перемогу: від зняття санкцій до визнання Криму російським. Україна та європейські союзники, своєю чергою, тиснуть на другий фактор — зупинку просування ворога та масштабування бойових дій на території РФ, щоб зробити ціну агресії неприйнятною.

Проблема в тому, що обидва чинники суб'єктивні й залежать від однієї людини в Кремлі. Путін вважає знищення незалежної України своєю історичною місією, тому не рахується з ціною. Водночас Росії дедалі складніше вести війну такої інтенсивності, а в ресурсному протистоянні з усією Європою її шанси не бездоганні. Показовою є нещодавня цитата Лаврова: «Когда-то эта война закончится. Мы все равно отстоим свою правду. Но как дальше жить, я пока не представляю себе».

Отже, ключове питання не в тому, коли закінчиться війна, а коли сама Росія перестане вважати свою катастрофу перемогою. Лише тоді у Кремля з'явиться справжній стимул зупинити бойові дії.