Енергетичне перемир'я: кому насправді вигідне припинення ударів по об'єктах

Пропозиція про припинення ударів по енергетичних об'єктах з'явилася несподівано: Дональд Трамп написав у своїй соцмережі, що Київ і Москва нібито домовилися не бити по енергетиці одна одної. За його версією, це позитивно вплине на світовий ринок пального, адже саме україно-російська війна, на його думку, тисне на ціну дизеля. Володимир Зеленський підтвердив, що така пропозиція від США справді надходила, і запевнив: Україна готова зупинити удари по російських енергооб'єктах, якщо партнери забезпечать реальне бажання агресора не атакувати українську енергетику, критичну інфраструктуру та постачання продовольства.

У Кремлі відреагували стримано-схвально. Речник режиму Дмитро Пєсков назвав ідею «дуже хорошою», але одразу заговорив про умови: за його словами, безпека роботи НПЗ і зростання виробництва нафтопродуктів не розв'язують світових проблем, бо головне — це вивезення пального. Тож Росія хоче, щоб Україна припинила атакувати танкери й порти, а також наполягає на знятті частини санкцій. Інакше кажучи, Москва намагається розширити будь-яке перемир'я далеко за межі початкової ідеї.

Військовий аналітик і співзасновник OSINT-проєкту DeepState Роман Погорілий ставиться до самої конструкції скептично: «Що таке енергетичне перемир'я? Його не існує». І реальність це підтверджує — 15 вересня російські дрони атакували дві АЗС у Києві, а раніше удари знеструмили споживачів у кількох областях, зокрема на далекій від фронту Волині. У відповідь Сили оборони України вразили нафтопереробний завод у Сизрані Самарської області РФ. Зеленський наголосив: «Росія не припиняє ударів по нашій енергетиці, звичайній логістиці та критичній інфраструктурі. І наші відповіді їм за це — відчутні».

Отже, формально вигоду шукають усі три сторони. Для України пауза означала б перепочинок для пошкодженої енергосистеми перед опалювальним сезоном, але лише за умови реальних гарантій, а не декларацій. Для Росії це шанс захистити НПЗ і портову інфраструктуру від українських ударів та розхитати санкційний тиск. Для Трампа — можливість показати власний вплив на перебіг війни й стабілізацію цін на пальне. Проте саме ця розбіжність інтересів і робить домовленість крихкою: кожна сторона вкладає в неї свій зміст, а отже, будь-яке порушення швидко зруйнує конструкцію.

Підсумок: енергетичне перемир'я наразі радше дипломатична заявка, ніж робочий механізм. Без чітких гарантій і механізму контролю воно ризикує розсипатися за лічені дні, а найбільше від невизначеності потерпатимуть саме українці, які залишаються без світла й тепла.