Енергетичне перемир'я імені Трампа: що стоїть на кону для України

За роки повномасштабної війни сторони перепробували чимало форматів тимчасового припинення вогню — повне, повітряне, морське, святкове. Жоден із них не протримався довго: удари в кращому разі стихали на день-два. Нова спроба відрізняється тим, що вимогу зупинити атаки на енергетику особисто озвучив президент США Дональд Трамп. Він навіть заявив, що Київ і Москва вже нібито домовилися не бити по енергооб'єктах одна одної — хоча насправді Україна говорить лише про готовність, Росія висуває додаткові умови, а самої угоди поки немає. Тим часом обмін ударами триває.

Сторони підійшли до цієї розмови з різними проблемами. Україна за останні місяці перетворила удари далекобійними дронами по російських НПЗ на системну кампанію: за оцінками аналітиків, станом на липень було виведено з ладу від 20% до 40% нафтопереробних потужностей РФ, а у вересні половина провідних заводів із виробництва дизпального суттєво скоротила або й зовсім зупинила випуск. Перероблення нафти впало до мінімумів за десятиліття, обмеження на продаж пального торкнулися більшості регіонів, а черги на заправках стали звичними навіть у Москві. Для Кремля це не лише економічний, а й політичний біль: галузь забезпечує пальним армію, а експорт нафтопродуктів дає гроші на продовження агресії. Водночас Україна має власну вразливість — наближення зими. Росія роками цілеспрямовано знищує ТЕЦ, підстанції та газову інфраструктуру, від яких залежать світло й тепло в будинках мільйонів людей.

Президент Володимир Зеленський попередив, що Москва готується взимку знову атакувати українську енергосистему, і в такому разі про перемир'я не йдеться: "Якщо вони будуть робити нам блекаути, ми їм будемо намагатися відповісти достойно". Альтернативою він назвав поступову деескалацію — розблокування Чорного моря та енергетичне перемир'я, за якого була б захищена інфраструктура обох країн. Проблема в тому, що саме поняття енергетики сторони розуміють по-різному. Зеленський пояснив це так: "Я сказав: "Дивіться, ми готові до енергетичного перемир'я", – але ви маєте зрозуміти, що це означає для нас. Для Путіна енергетика – це продавати нафту, продавати газ. Для нас енергетика – це мати електроенергію для наших людей". Імовірний обмін виглядає так: Україна тимчасово відмовляється від ударів по російських НПЗ, які вже довели ефективність, а Росія зобов'язується не атакувати українську енергосистему взимку. Але спершу треба домовитися, які саме об'єкти підпадають під заборону, і домогтися від Москви виконання обіцянок.

Мотив Вашингтона лежить не в площині української зими. Приводом для нової миротворчої активності Трампа стали ціни на пальне в США: дизель перевищив $6 за галон, а в листопаді відбудуться проміжні вибори до Конгресу. Подорожчання пального підвищує вартість перевезень і товарів, що стає внутрішньополітичною проблемою для Білого дому. Європейський високопосадовець зазначив: "Ця адміністрація звинувачує Україну, бо не знає, що робити зі своєю війною [в Ірані]. Російський експорт дизельного пального й нафти ніколи не був істотним для споживання у США. Сама ця концепція абсурдна". Окрім того, Трампу потрібен хоч якийсь дипломатичний результат, адже повна мирна угода, обіцяна "за 24 години", досі недосяжна. Ще один мотив — зберегти за США роль головного посередника, адже до переговорів дедалі активніше долучаються Китай та Індія.

Після повідомлення про нібито досягнуте перемир'я ціни на нафту й дизель знизилися, як і прибутковість американських держоблігацій. Для Білого дому навіть непідтверджена сторонами угода виявилася дієвим способом заспокоїти ринок. Реакція Києва і Москви різнилася. Україна не відмовилася від ідеї, але наполягає: припинення ударів має бути взаємним і гарантованим партнерами, а домовленість — поширюватися також на портову інфраструктуру, логістику та шляхи перевезення продовольства. "Якщо партнери готові забезпечити реальне бажання Росії не бити по нашій електриці, інших наших енергетичних об'єктах, критичній інфраструктурі, руху продовольства, то ми, звісно, готові забезпечити відповідну відсутність наших ударів", – сказав Зеленський. Уже вранці 15 вересня він констатував, що реальних змін поки немає, і повідомив про удари по Сизранському НПЗ та російських підприємствах, пов'язаних із виробництвом дронів. Кремль того ж дня не підтвердив укладення угоди, а лише назвав пропозицію "дуже гарною ідеєю" й висунув додаткові вимоги — вільний морський рух російських нафтових танкерів і зняття західних санкцій на експорт енергоресурсів.

Шанси на перемир'я цього разу вищі, ніж раніше, хоча б тому, що на зупиненні ударів наполягає особисто Трамп, а ні Київ, ні Москва не хочуть із ним відкрито конфліктувати. Обидві сторони справді мають причини тимчасово знизити інтенсивність атак. Але конкретики — навіть приблизної згоди щодо переліку об'єктів, не кажучи вже про механізм моніторингу й наслідки за порушення — поки немає. Політичний аналітик Ігор Тишкевич вважає, що Кремль спробує скористатися поспіхом Трампа і запропонувати Україні "нерівний обмін": наприклад, відмову від атак на українські ТЕС в обмін на припинення ударів не лише по НПЗ, а й по танкерах, портах та інших об'єктах, які забезпечують російський експорт. За його оцінкою, Росії важливо домогтися максимальних поступок у конкретному питанні, щоб потім послабити позицію Києва на переговорах про ширше замороження війни. Імовірність короткої паузи є, але шанси на тривале перемир'я залишаються низькими — а відновивши удари, Москва традиційно звинуватить у зриві Київ.

Для України навіть кілька тижнів без ударів по ТЕЦ і підстанціях могли б урятувати життя й допомогти пройти зиму, тому Київ навряд чи відмовиться від переговорів. Але потрібна чітка, симетрична угода з переліком захищених об'єктів, незалежним контролем і відповідальністю за порушення. Без цього Україна ризикує спочатку опинитися винною у світовій паливній кризі, а потім — у зриві перемир'я, якого навіть не було реально укладено.