Кадиров і війна: чому Чечня уникає масових втрат, попри гучну риторику

Попри демонстративну лояльність Москві, Чечня фактично уникає масштабних людських втрат у війні. Грозний виглядає мирним містом: там триває будівництво хмарочосів, а учасникам бойових дій пропонують житло в новому «Путінському районі». Водночас у місті немає жодних публічних згадок про загиблих в Україні чеченців, хоча місцевий музей зберігає пам'ять про попередні війни.

Риторика Кадирова лишається войовничою: 18 липня він заявив про готовність виконувати будь-які накази Путіна, а раніше звітував про відправлення на фронт 70 880 бійців. За оцінками, це становило б 9% чоловічого населення республіки — найвищий показник серед усіх регіонів РФ. Однак незалежні підрахунки свідчать про інше: станом на 10 липня підтверджено загибель 539 вихідців із Чечні, що складає лише 0,2% від загальних втрат Росії, тоді як на республіку припадає 1,1% населення країни.

Причини такого стану речей — в історичній пам'яті. Після двох жорстоких воєн 1994–2009 років мало хто в Чечні прагне воювати за інтереси Москви. Як зазначає джерело, пов'язане з керівництвом республіки, «якими б не були інтереси Москви в Україні, ми — окремий світ». Кадиров, отримавши від Кремля величезні субсидії та безпрецедентну владу, фактично не допустив примусового масового призову. Війну він використав для зміцнення власного іміджу та перевірки лояльності потенційних опонентів — зокрема, колишнього заступника міністра Апті Алаудінова призначили командувачем спецпідрозділу «Ахмат».

Сам «Ахмат», який набув популярності завдяки соцмережам, часто називають «військами TikTok». Алаудінов визнавав, що етнічні чеченці становлять лише близько чверті особового складу, решту набирають з інших регіонів Росії за гроші, які Кадиров отримує з федерального центру. Водночас влада використовує війну як інструмент репресій: неугодних — кримінальників, родичів опозиціонерів, людей із залежностями чи представників ЛГБТ-спільноти — змушують підписувати контракти, а районним начальникам поліції ставлять плани знаходити по 25–50 осіб щомісяця.

Попри це, у Чечні є ті, хто воює з ідейних переконань, вірячи кремлівській пропаганді. Однак загалом Кадирову вдалося використати ситуацію так, щоб уберегти основну частину корінного населення від фронту, закріпивши за собою статус лідера, який береже своїх земляків.