Кубок Президента з рукопашного бою: що дає новий щорічний турнір

Фінал зібрав 127 спортсменів з одинадцяти інституцій — військових формувань, правоохоронних органів і рятувальних служб. Серед учасників були представники Служби безпеки Президента, Національної гвардії, Головного управління розвідки Міноборони, Державної прикордонної служби та Державного бюро розслідувань. Вони змагалися у семи вагових категоріях у розділі «Повний контакт», а загалом програма охоплювала також «Демонстрацію техніки самозахисту» й «Адаптивний спорт».

Окрема новація цього року — змагання з адаптивного рукопашного бою серед ветеранів і воїнів, які дістали поранення, захищаючи Україну від російської агресії. Для людей, які проходять реабілітацію, такий формат означає не лише фізичне навантаження, а й повернення до змагального середовища, де результат залежить від власних зусиль. Це важливий сигнал для всієї системи відновлення: адаптивний спорт перестає бути окремою ініціативою й стає частиною офіційного турнірного календаря.

За словами Зеленського, турнір важливий і як вид спорту, що вдосконалює якості тих, хто стоїть на захисті країни. «Незалежно від цьогорічних результатів усі ви є, безумовно, переможцями - переможцями за духом і за вашими справами, адже багато років і багато днів поспіль на своїй службі і своєю службою Україні ви перемагаєте страх, біль, перемагаєте війну і смерть», — сказав він. Указ про щорічний статус змагань означає, що турнір матиме постійну інституційну основу, а не залишиться одноразовою подією.

Контекст для оцінки рівня українського рукопашного бою теж показовий: збірна України виборола перше командне місце на Всесвітніх спортивних іграх CSIT 2025 у Греції, здобувши 48 медалей, з яких 13 — золоті. Тож президентський кубок постає ще й внутрішнім майданчиком для відбору та підтримки тих, хто надалі представлятиме країну на міжнародній арені.

Підсумок: для учасників із силових структур новий турнір — це регулярна можливість перевіряти підготовку в умовах змагань, для ветеранів і поранених воїнів — визнаний на найвищому рівні шлях до реабілітації через спорт, а для країни — спосіб тримати у фокусі фізичну готовність тих, хто її захищає.