Окупація Львова 1914 року: як Росія втілювала план знищення українства

Перша російська окупація Львова розпочалася 3 вересня 1914 року, коли австрійська армія, виснажена боями в Галичині, вирішила відступити, фактично здавши місто без бою. Вже за кілька годин вулиці Львова заповнили російські війська, а на Ратуші замайорів триколор.

Нова влада одразу вдалася до жорстких заходів: запровадила комендантську годину, обмежила виїзд з міста, взяла заручників із числа бізнесменів, духовенства та інтелігенції, а годинники перевела на петроградський час. Під особливий тиск потрапили українці, яких росіяни називали «мазепинцями». Предстоятеля Греко-католицької церкви Андрея Шептицького вислали вглиб Росії за небажання грати за імперськими правилами.

Окупація супроводжувалася інформаційною блокадою: місцеві часописи закривали або піддавали цензурі, телеграф і телефон працювали лише для військових. Натомість москвофіли відкривали нові видання, що пропагували «русскій мір». Українська мова зникала з офіційного вжитку, а населення примушували вивішувати російські прапори на свята.

Як згадував Дмитро Дорошенко, міністр закордонних справ Української Держави, російський уряд ще тоді сформулював мету війни: «раз назавжди покінчити з вашим українством». Ця фраза міністра Сазонова, сказана українській делегації в Петербурзі, точно описує логіку дій Москви — як сторіччя тому, так і сьогодні.

Наслідки окупації 1914–1915 років були важкими: еміграція, насильницьке навертання до православ'я, вивезення культурних цінностей, посилення розколу між Заходом і Сходом України. Історичний досвід показує: сучасна війна Росії проти України повторює ту саму схему, але зі значно більшою жорстокістю.