Почаївська лавра: держава дала ще 60 днів на розрив із РПЦ — що це означає

Місячний строк, який Державна служба з питань етнополітики та свободи совісті відвела Лаврі на розрив із РПЦ, минув наприкінці серпня. Замість виконання вимог юристи монастиря попросили відстрочку — і отримали ще 60 днів. Голова ДЕСС Віктор Єленський пояснив, що закон допускає відтермінування за наявності обґрунтованого клопотання.

Аргументи обителі суто процедурні. Для виходу зі складу Київської митрополії УПЦ, кажуть юристи, потрібно скликати духовний собор Лаври, а це потребує часу. А щодо участі намісника, митрополита Володимира Мороза, в Архієрейському соборі РПЦ вони взагалі апелювали до мови: скриншот із сайту російської церкви, наданий ДЕСС як доказ, був російськомовним, тож їм нібито потрібен український переклад. Підстави для висновку ДЕСС, до речі, бюрократичні, а не побутові: Лавра входить до Київської митрополії УПЦ, яку служба визнала афілійованою з РПЦ, а статут РПЦ прямо передбачає входження керівника Почаївської лаври до її статутних органів управління.

Що це означає для людей і країни

По-перше, справа не вирішиться швидко. Стратегія нинішніх орендарів очевидна — шукати будь-які юридичні зачіпки, щоб відтягнути початок суду. Орієнтир уже є: процес щодо ліквідації Київської митрополії УПЦ триває рік і штучно гальмується, бо 11 тисяч вірян подали заяви про участь як треті особи, а суд має ухвалити рішення щодо кожного.

По-друге, паралельно держава намагається повернути землю під Лаврою. Ще 2010 року ділянки перереєстрували з державної власності в комунальну, а Почаївська міська рада передала їх УПЦ МП у безоплатне й безтермінове користування. Заступник директора Кременецько-Почаївського заповідника Ігор Деревінський називає це «геніальною схемою» приватизації. З 2025 року Мінкульт як власник комплексу судиться за ділянки в Господарському суді Києва, але зустрічні позови й оскарження затягують процес.

По-третє, є питання збереження цінностей. Під час інвентаризації комісія виявила зникнення ікон і десятки несанкціонованих перебудов. Директор заповідника Василь Ільчишин каже, що «випадків недопуску комісії Міністерства культури було декілька», а це грубе порушення договору. Серед зниклого — ікона «Ангел причащає святого Онуфрія» 1807 року. Інвентаризація була потрібна саме для того, щоб зберегти мощі, ікони й начиння, якщо договір оренди таки розірвуть: за словами митрополита Тернопільського і Кременецького Нестора, у 1990-х за документами передали фактично лише стіни.

Сам митрополит Нестор, якого Синод ПЦУ ще 2023 року призначив «альтернативним» настоятелем Лаври, не вірить у швидке врегулювання: «московський патріархат буде боротися до останнього і всіма силами». Він нагадує про Святодухівський скит у Почаєві та Богоявленський монастир у Кременці, де рішення нижчих інстанцій згодом скасовував Верховний Суд. Водночас більшість опитаних місцевих не налаштовані воювати за конфесійну приналежність Лаври — кажуть, ходять до святині, а не до конкретної церкви.