Путін змінює тактику: від лобової війни до гібридних провокацій проти НАТО

Західні аналітики фіксують зміну стратегії Кремля: не маючи змоги прорвати оборону України та протистояти НАТО у відкритій війні, Москва вдається до серії провокацій, покликаних послабити єдність Альянсу. Про це йдеться у матеріалі, підготовленому колишнім головнокомандувачем Об'єднаних сил НАТО в Європі Джеймсом Ставрідісом. Він нагадує про нещодавні інциденти: безпілотник із вибухівкою, знайдений у німецькому аеропорту Лейпциг/Галле, та російську крилату ракету, що впала на території Польщі. Хоча Москва заперечує причетність, ці випадки разом із попередженнями розвідки США свідчать про цілеспрямоване випробовування Альянсу на міцність.

Ставрідіс, який очолював сили НАТО в Європі у 2009–2013 роках, зауважує, що відносини з Росією тоді були конструктивними, і сторони співпрацювали у боротьбі з тероризмом. Однак вторгнення в Україну у 2014 році виявило справжні наміри Кремля — завоювати країну задля її ресурсів, аби потім тиснути на Європу. Тепер, розуміючи, що програє в Україні через стійкість Києва та західну зброю, Путін робить ставку на блокування допомоги українцям. Він намагається залякати європейців ядерними погрозами та гібридною війною, щоб вони відмовилися від підтримки Києва.

Експерт описує стратегію Кремля як спробу проникнути в НАТО через «чорний хід», коли двері вибити не вдалося. Очікується, що Росія продовжить запуски боєприпасів, які «випадково» влучатимуть поблизу транспортних вузлів, посилить кібератаки на цивільну інфраструктуру — енергетику, водопостачання, медичні заклади. Можливі також переміщення ядерної зброї ближче до кордонів Альянсу для демонстрації сили. Найагресивнішим кроком, на думку Ставрідіса, може стати використання спецпризначенців без розпізнавальних знаків у країнах Балтії для диверсій на транспортних та енергетичних мережах.

Альянсу необхідно серйозно сприйняти ці загрози вже зараз і вжити заходів, аби запобігти ескалації. Серед рекомендацій — публічні слухання в Брюсселі, масштабні навчання за участю американської розвідки та європейських військ, а також розробка планів пропорційної відповіді, зокрема у кіберпросторі. Окремо згадується Калінінград як вразлива ціль для демонстрації рішучості. Якщо НАТО не покаже готовності дати відсіч, Путін продовжить діяти агресивніше, якщо ж натрапить на жорсткий опір — відступить, підсумовує Ставрідіс. У Альянсу достатньо сил, але бракує рішучості застосувати їх вчасно.