Кремль забирає активи Auchan, Nestle і Leroy Merlin під «тимчасове управління»

Під новий режим «тимчасового управління» потрапили російські активи Auchan, Nestle та компаній, пов'язаних із групою Leroy Merlin. Управляти ними доручено АТ «Л.Є.В. Менеджмент» — структурі, зареєстрованій у Росії лише у жовтні 2024 року. Під її ж контроль переходять активи FM Logistics, Bati Logistics і ТОВ «Ле Монлід», яке пов'язують із мережею, що раніше працювала в РФ під брендом Leroy Merlin.

Юридично йдеться саме про тимчасове управління, а не про вилучення власності. Проте такий механізм позбавляє власників можливості самостійно розпоряджатися своїми російськими підприємствами й контролювати їх. Про кінцевих бенефіціарів «Л.Є.В. Менеджмент» нічого не відомо — оприлюднено лише ім'я генерального директора Андрія Краюшкіна.

Для самої Росії це продовження вже усталеної практики: переведення іноземного бізнесу під примусове управління стало системною відповіддю Москви на міжнародні санкції та масовий вихід західного капіталу. Показово, що під удар потрапили й компанії, які не полишали російський ринок. Nestle працює там із 1990-х років і має кілька великих виробничих майданчиків, Auchan продовжувала повноцінну діяльність і після початку повномасштабного вторгнення в Україну, а Leroy Merlin раніше формально передала контроль місцевому менеджменту з подальшим ребрендингом.

Що це означає для України та її партнерів. По-перше, сигнал для тих іноземних компаній, які досі залишаються в РФ: розрахунок на те, що достатньо дистанціюватися від материнської структури, не захищає від втрати контролю. По-друге, це додатковий аргумент для тих, хто наполягає на посиленні санкцій — зокрема, глава МЗС Андрій Сибіга закликав партнерів продовжувати тиск на Москву, зокрема через відключення РФ від SWIFT. Водночас економіст і фінансовий аналітик Олексій Кущ зауважує, що Росія поки зберігає економічні можливості для ведення війни, і ключові макроекономічні показники не свідчать про критичне виснаження її ресурсів.

Отже, указ варто читати не як ознаку фінансової слабкості Кремля, а як інструмент тиску й перерозподілу активів на користь наближених структур. Для іноземного бізнесу, що досі працює в Росії, ризик втратити контроль над своїми підприємствами стає практично передбачуваним — незалежно від того, чи компанія публічно згортала діяльність, чи ні.