Ракетний терор Росії: чому Україні потрібна відповідь, а не лише оборона

Липень 2026 року став найважчим місяцем для українського неба за весь час повномасштабної війни. За даними іноземних видань, Росія запустила по Україні 126 балістичних ракет — це абсолютний рекорд з лютого 2022 року. Кожен такий запуск — це не лише цифра у зведенні, а сотні зруйнованих домівок, знищена інфраструктура та нові жертви серед цивільних.

Ситуація ускладнюється тим, що Україна зараз переживає гострий дефіцит боєприпасів для систем протиповітряної оборони. Це означає, що навіть за наявності сучасних комплексів, як-от Patriot чи SAMP/T, наші військові часто змушені обирати, які саме цілі збивати, а які — пропускати. Російське керівництво чудово розуміє цю вразливість і свідомо тисне саме на цю точку болю.

Мета Москви очевидна — шляхом масованих бомбардувань міст і цивільної інфраструктури примусити Україну до капітуляції. Це класична тактика терору, яка, однак, не спрацьовує, якщо жертва має чим відповісти. Тому старший аналітик Центру ініціатив «Повернись Живим» наголошує: союзники України мають нарешті визнати, що самої лише оборони недостатньо. Потрібні системні рішення — від передачі додаткових засобів ППО до дозволів на удари по військових об'єктах на території Росії.

Ціна зволікання вимірюється людськими життями. Лише за липень, за наявними даними, від російських атак загинуло близько 400 осіб. Це не просто статистика — це реальні люди, чиї життя можна було врятувати за наявності достатньої кількості ракет-перехоплювачів і політичної волі Заходу.

Підсумок: Україна опинилася в ситуації, коли її виживання залежить від швидкості ухвалення рішень партнерами. Оборона — необхідна умова, але недостатня. Щоб зупинити ракетний терор, потрібна асиметрична відповідь, яка змусить агресора замислитися про ціну власних атак.