Риторика Трампа щодо України: що стоїть за черговим кульбітом

Дональд Трамп під час відкритого засідання кабінету висловив обережність щодо дозволу Україні виробляти ракети-перехоплювачі до систем Patriot, зазначивши, що остаточне рішення ще не ухвалене. Це прозвучало на тлі масованих ударів по Києву та загибелі мирних жителів, що викликало критику через цинічність такого підходу.

Ще більше занепокоєння викликала заява Трампа про угоду щодо рідкісноземельних ресурсів, яку він назвав вигіднішою за надану допомогу. Він повторив тезу про нібито 300 мільярдів доларів підтримки та заявив, що США можуть «взяти практично все, що захочемо». Експерти наголошують, що така інтерпретація не відповідає умовам підписаного контракту, а самі слова свідчать про сприйняття України не як партнера, а як об'єкта для отримання вигоди.

Причини зміни риторики можуть бути різними. Серед версій — емоційні «гойдалки» Трампа, які мають певну циклічність, а також переговорна тактика тиску одночасно на Київ і Москву. Менш імовірно, що справа у необережних висловлюваннях Зеленського після їхньої зустрічі, оскільки реакція була б жорсткішою. Натомість більш реалістичним виглядає вплив внутрішньополітичної боротьби в оточенні Трампа, де різні групи просувають протилежні рішення — від надання ліцензій до вимагання додаткових поступок за ресурсною угодою.

Окремо слід згадати постійні спроби Кремля впливати на американського президента через неофіційні контакти та агентів впливу. Такий тиск уже давав результати раніше, зокрема в історії з так званим мирним планом. Тож не можна виключати, що й нинішні заяви частково інспіровані зовнішніми гравцями.

Для України важливо не панікувати, а продовжувати системну роботу з американською громадською думкою, особливо напередодні проміжних виборів до Конгресу. Наголос на гуманітарних наслідках російських атак може стати дієвим аргументом. Позиція Трампа залишається мінливою, тому Києву слід бути готовим до нових раптових змін і не припиняти діалог із Білим домом ані на день.